Волинська Епархія Української Православної Церкви
Київського Патріархату
офіційний сайт
Головна ПроповідіМи не вогнепоклонники, а символи свої шануєм
Проповіді

Ми не вогнепоклонники, а символи свої шануєм

15 лютого 2018 р. Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла на завершення Божественної Літургії у кафедральному соборі Святої Трійці. Світлина інформаційної служби єпархії Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 15 лютого, на Стрітення Господнє, на завершення Божественної Літургії у кафедральному соборі Святої Трійці.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!

Улюблені браття і сестри, поздоровляю усіх вас із сьогоднішнім днем, святом Стрітення Господнього. Вшановуючи його, ми неодноразово чуємо про саме це торжество, Стрітення праведним Симеоном Богомладенця Ісуса Христа. Але сьогодні я би хотів, щоби ви звернули увагу на інше. На цей день Церква встановила ще іншу подію [...]. Це освячення свічок.

Усе, що в храмі, усе те, що в людей у побуті, кожен старається, щоб воно мало своє відношення до святості й до святині. До святості тому, що хочеться освятити. А до святині тому, що це є щось особливе в її житлі: ікона, молитовний куток, інші символи й атрибути нашої православної віри.

Вогонь з давніх-давен для людей був чимось таким особливим і незрозумілим. Ми можем почерпнути ці знання зі Священного Писання, можем ці знання почерпнути і з інших книг, але це щось було особливим. Що таке для нас вогонь? Це, в першу чергу, енергія. Енергія тепла, енергія світла, енергія, яка щось творить і змінює, енергія, яка знищує. І ми розуміємо, що ця енергія є для нас чимось особливим. Наші прадіди, які не знали віри православної християнської, поклонялися цьому вогню, називались вони «вогнепоклонники». Але обуздавши цю стихію, обуздавши цю енергію, людина зрозуміла, що вона – господар, як «образ і подобіє Боже», над цією стихією. Шанує і дякує Богові за це дар, який Господь дає, вкладаючи енергію ось у цю свічу, ось у цей вогонь. І ця сама свіча тепер уже стає для нас і символом. Символом православної віри. Це – сходження… Наприклад, це сходження благодатного вогню.

Ми, згадуючи події, пов’язані із життям Ісуса Христа, інколи чуємо: принесли віфлеємський вогонь. Це не якийсь особливий вогонь. Це просто вогонь. Відрізняється від благодатного, але це символ. Нагадував нам про те, що наближається свято Різдва Христового. І ось сьогодні, коли ми освячуємо свічу, яку запалюємо, – запалюємо в особливі літургійні моменти: це читання Євангелія, Херувимська, євхаристійний канон. Будемо тримати і запалювати, коли будемо слухати канон Андрія Критського. Це все символ сходження благодатного вогню. Ми цю символіку проводим від цього вогню, який нам нагадує.

Ми не «вогнепоклонники», але символи свої шануєм. У чому б, у якій формі, в якому форматі вони сьогодні для нас не являлися б і як би ми не виражали свою православну віру. І тому тоді, коли ми приносимо свічу, тобто нашу пожертву Богові, то ми цю пожертву запалюємо, згадуючи, як у Старому Заповіті.

Згадайте, як Господь прийняв жертву Іллі-пророка. Була принесена жертва і сказано: «вогонь її з’їв», прийняв. У Старому Заповіті приносили на пожертву тварин. Не просто клали їх на жертовник, а спалювали їх, і ось у цьому жертвоприношення. А сьогодні ми вже новозаповітні люди, приносим жертву, офіру – свічку, запалюєм її, як принесення, жертву. Але цей символ для нас – символ єдиного Бога, поклоніння Богові, Який «створив землю і небо, море і все, що в них». Поклоніння нашому Ісусу Христу, Який приніс Себе в жертву «ради нас і нашого ради спасіння». І, згадуючи свято Стрітення: власне, це ознака того, що визнається дійсність, історичність тих подій, але для віруючих людей – ознака того, що ми викуплені від гріха, прокляття і смерті. І от нагадування – це наше жертвоприношення, яке виражається у свічці, яку ми ставим на свічник. Це визнання нашого смирення і поклоніння нашому єдиному правдивому Богові. І це та наша пожертва, яку ми сьогодні складаємо, вкладаючи певний зміст, значення, наші сили, наші кошти, тримаючи цей символ перед собою.

Але тримаєм цей символ в особливий момент тому, що кажем інколи: «Свічка, як громовиця». А в чому ця суть? Не тому, що грім чи з громом, а в тому, що – згадайте пророка Іллю. Бог зглянувся на цю жертву і прийняв її. Тобто прийняв молитву пророка Іллі. Звернув на нього увагу. Звернув увагу на цю жертву, яку він приніс. Не єгипетських, не інших жерців, а на цю жертву. І тому ми в означенні й розумінні цього сьогодні сприймаєм: ця свіча, що буде запалена, на якій ми звершуєм молитву, – це та особлива жертва, коли, запаливши цю свічу, Господь явиться і на наші молитви зверне увагу. Зглянеться, як зглянувся на Іллю. І навіть грім, тобто блискавка, яка теж енергія, яка може спалювати і багато що змінювати, навіть вона не пошкодить. Це велика сила, в якій також Бог проявляє Свою могутність. Навіть ця не пошкодить! Ось цей наш символ православний такого маленького вогню може протистояти ось цій фізичній стихії. Наша духовна енергія, яка в свічці більша, ніж оця блискавка, яка є для нас страхітливою і руйнує. Ось що таке Божественна благодать, яку ми сьогодні хочем прийняти, показуючи наш символ, нашу свічку.

Тому я бажаю, аби ви, вшановуючи наші символи, наше розуміння, слідували цим давнім традиціям, які ми перейняли від наших прадідів. Дотримувались цих правил православного життя, як дотримувались і наші прадіди, і наші брати, і вчили нас, що і як потрібно робити.

Тому хай сьогоднішній день буде ось цим особливим днем, коли Господь зішле Свою Божественну благодать і освятить ваші свічі, ваші жертвоприношення у вигляді свічки, які ви, освятивши, маєте намір тримати вдома.

Тому закликаю на вас Боже благословення. Будьте стійкі у своїй православній вірі, адже без віри не може нічого в цьому світі відбутися. Будьте стійкі у своїй вірі, тримайтеся своїх символів, не спокушайтеся ні на що. Чому ми називаєм [освячені сьогодні свічі] громничними? Нічого не бійтеся! Якщо з вами Бог, якщо з вами Божественна благодать, якщо ви цей символ виставите для себе, для укріплення своєї віри, то що би навколо вас не відбувалося, навіть громи будуть бити, – вам нічого не зашкодить. Хай Господь благословить вас, і укріпить, і захистить Своєю Божественною благодаттю.

Слава Ісусу Христу!

16 лютого 2018 р. Інші проповіді за рубриками: Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку, Митрополит Луцький і Волинський Михаїл
Архів проповідей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери