Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна ПроповідіГоворити з Богом так, щоб Він почув тебе
Проповіді

Говорити з Богом так, щоб Він почув тебе

17 квітня 2016 р. Митрополит Луцький і Волинський Михаїл. Світлина інформаційної служби єпархії Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 17 квітня, у Неділю п’яту Великого посту, на завершення Божественної Літургії в кафедральному соборі Святої Трійці

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Слава Ісусу Христу!

Улюблені браття і сестри, поздоровляю усіх вас із воскресним днем, а причасників – із прийняттям Святих Христових Таїн.

Вшановуємо сьогодні одну із великих подвижниць – Марію Єгипетську. Багато сказано вже в історії [про неї], більше того – за Богослужінням в уставному порядку читалося її житіє. Мало на кого Церква Христова так звернула увагу, як на цю святу. Здається, життя її починалося «не зовсім правильно», але приклад цього життя може бути для нас прикладом, наскільки людина може поміняти свій життєвий орієнтир, і цінності, і свій стиль життя. Це в першу чергу може стосуватися тих людей, які кажуть: «я не можу щось покинути, я не можу не залишатися залежним» – чи це від куріння, чи це від пияцтва, чи це від якихось інших речей, багатьох-багатьох речей, від яких ми дуже часто стаємо залежні... І здається, ну неможливо позбавитися цієї проблеми, неможливо позбавитися цього гріха. Так ось, приклад життя Марії Єгипетської засвідчує, що можливо. Можливо – з допомогою Божою. І не суть, власне, [саме] в цьому гріху, хоча він … притаманний людям. І притаманний настільки, що вписаний у Десяти заповідях, в одній з яких сказано: «Не перелюбствуй!» Адже можна було б перерахувати багато немочей людських і вписати їх у Заповіді Мойсея. Але цьому вчинку, цій людській поведінці присвячено багато історій.

Власне, [Великий] піст починається, або, правильніше сказати, підготовчі неділі готують нас, і однією з неділь говориться про блудного сина. Чим же таки ця неділя характерна? Знову ж, у зміні. Був таким, а став ось таким. І що це можливо. Що не посоромився той юнак зробленого за своє життя, а внутрішньо переміг себе, зміг визнати свій гріх і повернутися до батька. Ось в цьому важливий подвиг: визнати, покаятися і навернутися. Ось це важливо. Адже дні, які ми зараз проходимо, особливо також характерні закликом Православної Церкви до Сповіді. У чому суть Сповіді? Визнати, покаятися і навернутися до Бога. А через навернення до Бога примиритися з домашніми, примиритися з ближніми, з рідними, в тому числі, і нести свою внутрішню Сповідь, примирення до тих, хто відійшов із цього світу, до померлих. Як часто нам хочеться примиритися з батьками, які померли, а ти зробив щось при життю, але не встиг, не встиг пояснити, чому ти це вчинив, але серце болить. І дуже часто це спонукає нас не тільки на дев’ятий і сороковий дні, а і в інший день прийти [до церкви], в цей день, коли ти згадуєш померлих і хочеш посповідатися й кажеш: «ображав тата, ображав маму, щось сказав недобре, вони бурчали, а я не послухав» і багато інших історій, які нас пов’язують. Але є бажання – що? – бажання бути разом. Бажання відчувати їх біля себе. Ось таке бажання Бога відчувати кожного із нас біля Себе.

І тому приклад із житія Марії Єгипетської говорить, що ми можемо, можемо змінити своє життя, не просто на краще, а на праведніше. Навіть у такому спокусливому гріху як блуд, чи перелюбство. Навіть у тому, що фізична наша природа потребує, навіть у цьому можемо мати стримання, навіть в цьому можемо перемогти самого себе. Можем! Звичайно, якщо бажаєм і помагає нам у цьому Бог.

Ось до цієї зміни Церква Христова закликає нас при завершенні посту. Адже ще декілька днів і сорокаденний піст завершиться… І на цю зміну нашого мислення, наших вчинків, боротьби зі своїми пристрастями, похотями Церква Христова показує: можливо людині змінити своє життя. Дивись на Марію Єгипетську. Блудниця була. Але розкаялась і досягнула таких висот, яких важко досягнути. Не просто святою стала, а досягнула Бога. Досягнула. В чому ми це бачим, що досягнула Бога? У тому, що Зосима, спілкуючись з нею, чув, як вона молиться, і запитував: «Звідки ти знаєш? Ти ж семінарію не закінчувала, книжок не читала, звідки тобі одкровення тих молитов, які я по Служебнику, Молитовнику читаю в монастирі?» На що свята сказала: «Не знаю, Бог мені відкрив». Ось досягнути якої святості треба. І можна, не просто треба. Можливо! Не просто ходити по воді, не просто ще якісь там чуда здійснювати. Не це повинно нас захоплювати, а те, що Бог відкриває людині саму суть молитви, спілкування з Ним. Саму суть молитви.

Адже згадайте, в чому сама суть молитви? Це живий контакт із Живим Богом. Учні Ісуса Христа про що Його просили? «Навчи нас молитись». І лише одної молитви Господь Ісус Христос навчив Своїх учнів. Все остальне – це моральний закон: як жити. А ось як молитися, якими словами – говорив: «Отче наш, що єси на небесах...». І ось вся ця молитва – суть поєднання, відкриття твого спілкування з Богом. Ось зміна, якої може досягнути людина. На прикладі знову ж таки ось цієї Марії Єгипетської. Господь відкрив їй сутність самої молитви, сутність спілкування з Богом. Тому сьогодні, крім того, що ми визнаєм свої гріхи, як важливо нам спілкуватися з Богом, як важливо нам перебувати в молитві.

Ну погодьтеся, не завжди вистачає часу, терпіння й уваги. Бо час ще якось найдеш, а увагу зібрати докупи і порозмовляти з Богом ой як важко. Служебник в руках – думки хтозна-де. Ікона перед очима – вуха хтозна-де. Як важко в той момент чути Бога, чути Божі слова, сприймати їх і спілкуватися з Богом. Але ось, власне, цей контакт є найбільше досягнення людини. Тому, що спілкуючись із Богом, здається, стоїш перед Богом... Хіба тебе Бог почує в той момент, якщо ти не знаєш, що говориш?.. Це так, як ми можемо спостерігати, коли двоє людей спілкуються. Стоять, спілкуються, спілкуються, раз – телефон подзвонив і починає балакати: «Ага-ага...». Про що балакали, про що стояли, про що домовилися?.. Та ні про що не домовилися, просто пролялякали деякий час і розійшлися. Ні емоцій, ні інформації, ні почуттів – нічого в цій розмові немає. Пуста розмова. Чи не так ми спілкуємось? І насолоди немає від цієї розмови. Бо є розмова: як ми сьогодні гарно по душах порозмовляли. А буває, спілкуєшся, а насолоди від цього немає.

Ось така насолода повинна бути в людини при спілкуванні з Богом. Щоби ти відчув її. Коли спілкуєшся з Богом, тобто молишся, відчув насолоду. А щоб відчути, треба, як Мойсей, лицем до лиця стояти до Бога. Думкою до думки. Устами до уст. І тоді Господь торкнеться твого серця, відчує, що ти в Нього попросив, і тоді дасть те, що ти попросив. А то приходимо, свічку поставили, щось поговорили, пішли і думаєм: усе, має чудо статися, хворі мають бути здоровими, на роботу маю влаштуватися, зарплату дадуть, діти вступлять... І все порішали, як до банкомата прийшов, кнопку натис – і все має відбутися… Но це машина, і то вона хоче, щоб на неї звернули увагу і натисли кнопку, яку потрібно, і [якщо не ту], значить ніяких грошей вам не дасть. А якщо спілкуватися з Живим Богом? Де твої почуття? Де твоє чисте серце? Де твоя відкрита розмова з Ним? Немає цієї розмови.

Так ось, змінитися треба такою мірою, щоби чисте серце твоє, чиста твоя розмова, чиста твоя думка коли лине до Бога – все отримаєш. А на що ми опираємося з надією, що все отримаємо? На слова євангельські: «Все, що в молитві попросите, дасться вам». Тобто коли спілкуєшся чистим серцем. Не написано ж: в молитві попросите, може дасться вам. Нема «може», немає «через десятий раз дам чи подумаю, чи дати». Сказано: «Все»! Все, що в молитві попросите, віруйте – і дасться вам. Але коли ти спілкуєшся з Богом, а думки не хтозна-де, серце не хтозна-де, почуття не хтозна-де… Бог чує завжди, але чи ти Йому кажеш це?.. Чи ти знаєш, що ти просиш, для чого ти це просиш? Але якщо ти в молитві попросиш, дасться тобі. Без обмежень! Ось наскільки ви самі по собі можете це розцінити, щоб у молитві просилось і далося вам, тоді щиро молитеся.

Інколи запитують: як щиро молитися так, щоб Бог почув? Святі отці наводять один простий приклад: запитали одного – ну як молитися так, щоб достукатися до милосердя Божого? От хочеться отримати те чи інше, от як, які слова? Цей навів приклад: каже, от уявіть собі – прірва, канатна дорога з однієї сторони на другу сторону, і ще хтось сказав, що там дошки гнилі, а перейти треба. Доходите до середини, уже згадуєте, як у вас буде молитва на середині цієї канатної дороги. Уявили? Отак молитися треба. Щоб все отак ходило... От коли ти з такою щирістю будеш молитися, як посередині цього містка, – все випросиш у Бога. Молитися треба в храмі перед іконою, от коли ти в храмі будеш молитися, як посередині того містка, – все випросиш. Но нам не вистачає, на містку ми краще молимося, а в храмі, здається, спокійно, твердо під ногами – і знов полетіли [думкою] хтозна-куди.

Так ось, я закликаю вас: останні дні [Великого посту], які в нас залишилися, проведіть, як посередині містка. Щоб піст пройшов для вас у користі, щоб те покаяння, яке ви принесли, принесло вам користь, а не просто галочку: «я сповідався в цей піст». Користь для душі. Коли буде користь для душі, буде спасіння. Коли настане спасіння, настане радість. Але перша радість – це буде Світла Пасха Христова. Хай ми в радості її зустрінемо, но молившись так, як посередині містка, на якому гнилі дошки. Тому Бог на поміч вам у щирій молитві й щирому покаянні. Хай Бог, чуючи вашу молитву, дасть вам все, що необхідне вам для життя щасливого земного і Царства Небесного.

Слава Ісусу Христу!

17 квітня 2016 р. Інші проповіді за рубриками: Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку, Митрополит Луцький і Волинський Михаїл
Архів проповідей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери