Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна ПроповідіНаша твердість у вірі тепер – в інформаційному просторі
Проповіді

Наша твердість у вірі тепер – в інформаційному просторі

20 березня 2016 р. Митрополит Луцький і Волинський Михаїл. Світлини інформаційної служби єпархії Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 20 березня, у неділю 1-шу Великого посту, Торжества Православ’я, на завершення Літургії у кафедральному соборі Святої Трійці.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Слава Ісусу Христу!

Улюблені браття і сестри, я поздоровляю усіх вас із воскресним днем, з Неділею торжества Православ’я.

Ми вшановуємо першу неділю [Великого посту] особливим молебнем, згадуємо про тих, хто стояв у вірі, й молимося сьогодні за неушкодження нашого з вами стояння у вірі.

Все життя людини – це постійні випробування і спокуси. Якщо в перше тисячоліття від Різдва Христового була боротьба і спокуси в догматиці церковній, то в друге – у формуванні стосунків між різними релігійними громадами. Третє тисячоліття – це наша боротьба у просторі інформації.

Стільки інформації, як тепер, не було ніколи. Стільки хвороб від цієї інформації не було ніколи. І ця боротьба сьогодні йде за душу кожної людини, за спасіння її. Боротьба світлих і темних сил постійно триває. Але раніше вона була груба, видима, тепер вона витончена, але полем битви цих двох сил є душа людська. І сьогодні, маючи багато інформації, з одної сторони ми радіємо, бо Господь говорить – «Ідіть і навчайте всі народи, хрестячи їх во ім'я Отця і Сина і Святого Духа». Євангеліє буде поширено по всьому світу. І дійсно, ми можемо сказати, що з цієї сторони все це сприяє почути про Слово Боже у всіх народах, у всіх куточках землі.

Але і на цій добрій позиції диявол хоче заробити свої відсотки. І тому сьогодні ми бачимо, скільки спокус пропонується нам у першу чергу [...] для того, щоб ми відійшли від Христа. Як говорив змій до Єви: «А чи правду сказав Бог?» Тобто сіється інформація як сумнів. Засумнівайся, чи ти правильно живеш. Живи ось так. Засумнівайся, чи тобі потрібен Бог. Засумнівайся в тих основах віри, в яких жили наші діди, прадіди і наші батьки. Після сумніву настає гріх, гріхопадіння.

І от безліч інформації – це та спокуса. Чи треба її нам? Ми всі стараємось бути у всіх соцмережах. Треба воно, не треба – модно, і один одного підганяємо. Ти ще там не зареєструвався? Ти вже відсталий. Самообман! Вісімдесят відсотків того, що там є, – не потрібно для нашої душі й для нашого життя. Пуста розмова, аби здивувати один одного.

І ми живемо тією інформацією. Щось не дочитав і вже – раз! а що було? І показуємо всякий непотріб, про себе в тому числі. Раніше казали – «звідки про тебе стільки знають, напевно, в замкову щілину підглядають?» Сьогодні не треба нікуди підглядати, сьогодні всі про себе все показують, і розвідок закордонних не треба. Глупість наша ззовні нас, вона виставлена напоказ. І хто більше чудане, той хоче бути більшим.

Не в цих «чеснотах» християнин повинен жити. Не в цих «чеснотах»! Не дивувати треба один одного, а приємно утішати Христа, Який прийшов на цю землю, щоби спасти нас. Приємно Його утішати, що ти живеш в благочесті, що ти живеш у вірі, що ти живеш по-євангельськи, живеш в любові, що ти стаєш з тілесної людини людиною духовною. Перетворюєшся в духовну людину. А що таке духовна людина? Людина, яка живе в любові. Основою життя, орієнтиром життя є любов Христова. Апостол Павел каже, що «все мені в цьому світі дозволено, та не все корисно».

Тому ніколи не бігайте за модою, бо ніколи не встигнете. Ні одежною модою, ні іншими якимись течіями, які нам пропоновані. Тому що за всім цим стоїть [...] диявол, який нас спокушає. Я не кажу, що все це – зло. Але під благовидним приводом воно нас відводить від самої думки про Бога.

Спогляньте на наше життя: до храму завжди не вистачає часу прийти, в храмі стоїмо і не завжди є час уважно слухати; додому приходиш – і зависаєш у соцмережах. А діти взагалі перестають бавитись, вони там і ночують. Внуки, діти… – ми перестаємо з ними спілкуватись, ми їм включаємо мультика і так ця людина «спілкується». Нема Христа в спілкуванні серед людей, немає тієї любові, яку ти повинен віддати своїм дітям, своїм онукам: ти їм мультика зразу, ти йому інші блага. І він сидить, замість обняти свою дитину, обняти свого ближнього, дочку, сина, чоловіка, жінку. Телевізор і планшет – ми його тримаєм, ми дитину можем не покормити груддю, та швидко реагуєм, як дзвонить телефон і біжимо до нього, як ніби його треба накормити груддю, цей телефон. За дітей забуваєм.

Тому Церква Христова сьогодні, в день Торжества православ’я нагадує нам про стояння у вірі. Не просто визнати себе православним (сьогодні багато хто каже – «я православний»). Що за цим словом він має на увазі, важко уявити… Та всі – «православні». Але життя яке? Православне чи неправославне? Думки твої хоча б – православні чи неправославні? Тому не прикриєшся ти однією назвою тільки, що ти православний. По життю твоєму Господь тобі воздасть, як ти жив. Не як ти хотів, не як ти говорив, а як ти жив, у сутності своїй.

Тому ми сьогодні ще і ще раз звертаємо увагу, і повинні звертати увагу на себе й на оточуюче нас життя. Стояння в православній вірі! А це, в першу чергу, не на мобільний зранку – в першу чергу – подивитись, скільки пропущених, а встав і сказав: «Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Слава Богу, прожив ніч. Господи, благослови на день». А потім все остальне. І ввечері знов те ж саме: не в соцмережах – «Що там нового?», а – «Слава Богу, прожив день. Дякую Богові за добрі справи, каюся за те, що погане вчинив. Благослови, Господи, спокійну ніч». Прочитавши молитви, і ранкові, й вечірні. Помолившись за мир, за здоров’я, ближніх згадавши. Тому, що «де серце твоє, там і скарб твій». Тому перевіряйте в першу чергу, що написано у вас тут [показує на серце], скільки на душі у вас СМСок прийшло, а не на телефоні. Ось там перевіряйте. Ти тут, на душі своїй СМСку прочитав? Що тобі Господь послав на твою совість? Ти ту свою внутрішню СМСку на душі прочитав чи ні? А як прочитав, давай відповідь Богові. Як прожито день? Як прожито тиждень? Що будеш робити завтра? Ось це – наше стояння у вірі.

Тому я бажаю, щоб милосердний Господь допомагав нам стояти у цих спокусах, корисне брати собі, некорисне – відкидати. Корисне дивитися і збагачувати свої знання, а все остальне – некорисне, і не звертати на нього увагу. Не в тому ти сучасний, який в тебе телефон, чи планшет, чи комп’ютер, а в тому ти сучасний, що ти на крок ближче наблизився до Христа, ніж інші, більше зробив, більше молився. Тому розмовляйте не з планшетом, а розмовляйте з Богом, тримаючи не планшет в руках, а молитовник. Ось чим повинні бути зайняті наші руки в піст. Не планшет, а молитовник! Бог вам на поміч стояти в православній вірі.

Слава Ісусу Христу!

20 березня 2016 р. Інші проповіді за рубриками: Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку, Митрополит Луцький і Волинський Михаїл
Архів проповідей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери