Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна ПроповідіТак потрапляють у Царство Небесне
Проповіді

Так потрапляють у Царство Небесне

30 листопада 2015 р. Слово митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошене похороні військовослужбовця Віктора Мельничука в кафедральному соборі Святої Трійці. Світлина інформаційної служби єпа

Слово митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошене 30 листопада у кафедральному соборі Святої Трійці в Луцьку на завершення чину похорону військовослужбовця Віктора Мельничука,  який загинув у зоні АТО.

Слава Ісусу Христу!

«Блаженна путь, якою йдеш сьогодні, душе». Цей піснеспів, який ми сьогодні чули і чуєм завжди під час проводжання людини в останню дорогу, говорить, який ми бажаєм пройти шлях людині далі. Блаженна путь! Путь в останню дорогу. Господь людину кличе із небуття до буття. Вона приходить в цей світ по волі Божій і по волі Божій покидає цей світ. Але все, що вона вчиняє в цьому світі, є її особиста воля: воля робити добро і воля робити зло. Оце вічне протистояння в дуалізмі між добром і злом – це те, що ми кожен раз вибираємо. Починаючи із самого ранку і до самого вечора: як вчинити.

Ось так і в цю мить, коли над нашою Батьківщиною нависла загроза, кожен виявив свою волю. Кожен проявив себе так, який його стан душі. Віктор проявив волю благу і правильну. Він не чекав, поки покличуть, він добровольцем пішов! Тому, що його воля, його особисте – це іти захищати Батьківщину.

Ми іноді кажем: «Чому не допомогли в тій чи іншій ситуації?» – «Мене ніхто не покликав». Ми чуєм і іншу філософію: «Не йди туди, де тебе не кличуть». Але це східна філософія. Тому, що християнська філософія говорить інше: хто душу свою покладе за ближніх своїх, той вчиняє правильно. Яка ж тут може бути філософія, якщо над Батьківщиною нависла загроза?! Загроза не просто втратити незалежність – загроза життю твоїм рідним. І ось цей порив любові, любові до своєї землі, любові до свого краю, любові й переживання за своїх ближніх спонукає іти добровольцем. Добровольцем іти на Майдан, добровольцем іти під кулі на Майдані, добровольцем іти захищати Батьківщину на східних її кордонах. Це вияв.

І часто ми спостерігаємо звичайних людей, які поряд з нами. Багато різного можемо розказати про цю людину в дуалізмі: і доброго, і недоброго. Але коли постає мить, людина проявляє свою сутність, така, яка вона є в своїй глибині. Доброволець – ось це найбільше і найцінніше, що є прикладом нам для наслідування: готовність померти. Він вже проявив оцю готовність – піти і померти, якщо потрібно. Померти за ближніх. Різна смерть на фронті: від кулі, від снаряда, – різні бувають випадки. Смерть лиця не має. Але внутрішня готовність віддати життя своє за ближніх своїх – оцей стан душі свідчить, яка була людина. Бажання щасливого майбутнього для своєї Батьківщини, для своїх рідних, для своїх нащадків, бажання бачити людей під мирним небом – ось це важливо. Любити людину до самопожертви. Як говорить Священне Писання, «так полюбив Бог світ, що і Сина віддав Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне». Ось це добровільно, без примусу, через Свої переконання Спаситель іде на хрест. Через таке велике переконання й Авраам був готовий принести в жертву свого сина, одного. Така була воля Божа – не сумніваючись, пішов і виконав так, як йому сказав це Бог. І зробив він це по своїй вірі, по великій любові до Бога.

Це те велике, що ми дуже часто не ціним, – велику любов, яку проявляють до нас наші ближні. І, здається, простий, звичайний чоловік, простий хлопець, а вчинив такий вчинок. Ми можемо розмірковувати, сидячи біля телевізора, як складно живеться. Багато хто так сидів і споглядав, що відбувається в Києві, сьогодні багато хто так споглядає, що відбувається на Сході, хтось думає, а якби втекти за кордон, щоб не поїхати захищати Батьківщину. До когось приходить гріховна думка, а якби відкупитися, кому заплатити, щоб не піти туди. А хтось каже – «Я добровольцем іду захищати Батьківщину». Ось це справжні чоловіки! Не ті батьки, не ті чоловіки, які хочуть уникнути. Не чоловіки вони! Пусте місце. А той чоловік, який готовий віддати за Батьківщину, за рідних своє життя, – добровільно. Ось це справжній чоловік. Ось такими ми гордимося і пишаємося. Таких одиниці.

Ми дякуєм вам за цього героя, якого ви породили, виховали, – батькам, рідним. Справжній чоловік, який висловив своє ставлення до своїх рідних, до своїх батьків. А його ставлення: «Я готовий померти заради життя своїх близьких, заради їхнього щасливого життя». Це найбільший дар, який ми можем принести для Батьківщини, – своє особисте життя. Хто душу свою покладе за ближніх своїх, той спасе її! Ось так потрапляють у Царство Небесне. Через внутрішню готовність, через любов – спасати інших людей. Боягузи Царства Небесного не наслідують, а ось такі патріоти, ось такі чоловіки – ось такі потрапляють в Царство Небесне. От так просто! Багато хто знає біографію воїна, і може сказати: «Невже все так просто?» Так все просто. А тому, що це внутрішній стан, внутрішня готовність до самопожертви, і все решту Господь прощає.

Тому хай милосердний Господь за цю велику любов, яку Віктор мав і виявив через бажання піти добровольцем захищати Батьківщину, хай дарує йому Царство Небесне. Хай благословить йому цей останній шлях, яким він піде туди. Пройти його легко, ці всі митарства, пройти з допомогою Божою. Вічна слава нашим героям, вічна шана, і повага, і молитва воїну Віктору. Царство йому Небесне!

Слава Україні!

2 грудня 2015 р. Інші проповіді за рубриками: Церква і держава, Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку, Митрополит Луцький і Волинський Михаїл
Архів проповідей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери