У день згадки про те, як Христос зібрав своїх учнів на Тайну Вечерю, сказавши чинити це на спомин про Нього в усі часи, звертаюся до співбратів наших, які знаходяться у підпорядкуванні російської православної церкви в місті Луцьку, із запрошенням до єднання й порозуміння.
Ми всі начувані наративами оправдань у форматі приховування приналежності структури УПЦ МП до РПЦ титулування себе «канонічно неперевершеними перед Христом». Маю міркування про те, що не всі поділяють політику верхівки церкви. Осмілюся нагадати, що розп’яття Бога, а саме: підкуп Іуди, підбурювання натовпу, вибір злочинця Варрави (в обмін на Ісуса) та опіка приховуванням факту Воскресіння Христа, було організовано старозавітним «канонічним» церковним священноначалієм. Тому приналежністю до «правильного» оправдовувати злочини не можна.
Сьогодні стікає кров’ю наша Україна, потерпає церковний люд від кривавих благословінь і залякувань вигаданими єресями й розколами, розповсюджується обман про те, що ось-ось УПЦ МП з’явиться в диптиху помісних православних церков. Цього ніколи не буде. Грамоту патріарха Олексія перейменували в Томос. Це відтягування часу ймовірно в надії дочекатися «своїх визволителів» з московії. Єдиним свідченням відходу від москви могло б бути прокляття митрополита Онуфрія і всіх, хто б його підтримав. Так як це було з митрополитом Філаретом (Денисенком), гетьманом Мазепою… Як бачимо, усе гаразд. Навіть захищають, як «своїх».
Я знаю, що багатьом соромно за вчинки верхівки церкви щодо повномасштабної війни проти народу України (причому не першої в історії нашої держави). Тому запрошуємо вас на братню зустріч. Робимо це публічно, щоб залучити свідками вірних церкви, які неодноразово закликають нас словами: «Чому ви не домовляєтеся?». Це питання ваших чад. Це біль усієї поділеної церкви, поділили яку на «харківському псевдособорі», безпосередню участь в якому брав нинішній митрополит Онуфрій (Березовський).
Запрошую вас на зустріч у зручний для вас час, у зручному місці й складі.
Прошу дати відповідь про ваше рішення до 20 квітня 2023 року.
Сподіваюся, що Євангельські слова про любов знайдуть місце для реалізації, а не для чергового цитування й виправдовування, яким був травневий псевдособор у Феофанії. Як бачите, заколихати й приспати нікого не вийшло.
«Шукайте й знайдете, стукайте й відчинять…» Тож ми вас шукаємо, ми до вас стукаємо, наперед відчинивши перед вами наші двері.
