
Святителя Павла, Патріарха Константинопольського, сповідника (350). Преподобного Луки, економа Києво-Печерського, в Ближнiх печерах (ХІІІ)...
Ідучи впевнено самі, Ви в першу чергу надихали нас іти за Вами і не сумніватись у тому, що ми робимо, що воно є правильним. Не сумнівалися у Вас і священики, а найголовніше, що Господь благодаттю Святого Духа торкнувся серця оцих віруючих, які сьогодні зустрічають Вас і тут моляться в нашому кафедральному соборі. Ось це і є Церква. За висловом одного із богословів, єпископ і народ – це є Церква. Є в нас Патріарх. Є в нас православно віруючий нарід. І більше того, сьогодні наша українська влада розуміє, що в Україні повинна бути єдина Помісна Православна Церква, не залежна ні від якого іншого релігійного центру, який за межами нашої незалежної держави.
Тому, Ваша Святосте, ми ще раз схиляємо голови перед Вами, просячи у Вас благословення, бажаємо Вам кріпкого здоров’я і, воістину, не тільки бачити автокефалію нашої Української Церкви, а й благословляти її подальші кроки.
Ми дякуємо Вам за візит. Бажаємо Вам щедрих Божих благословінь, і нехай Дух Святий, Який наставляє нас на всяку правду, наставить і Вас, і нас – заради того, що ми любим свою землю, любим Бога і бажаємо бути щасливими на своїй українській землі.
Многих і благих Вам літ, Ваша Святосте!