Друга світова війна, безумовно, була часом панування зла, але навіть у цей час темряви чимало людей довели свою вірність Божим заповідям любові. Багато було також і тих, хто пізніше розкаявся за заподіяне зло і намагався всіляко відшкодувати, загладити провину. Бог – Суддя справедливий, Який бачить усі помисли людського серця. Ми – післявоєнні покоління, які не брали участі в тих подіях і не були їх свідками, – можемо лише з пошаною схилитися над тим безмежним горем, яке спало на плечі наших батьків. Ми можемо і повинні перепрошувати насамперед Господа Бога за те велике зло, яке людськими руками коїлося і коїться по всьому світу. Ми просимо прощення у Бога за те, що наша земля просякла кров’ю невинних. Нехай Він змилосердиться над нами всіма і вкаже нам дорогу до життя, гідного Божих дітей.
Пам’ятаючи про події вже понад 70-літньої давності, які розгорталися на теренах Волині та Східної Галичини, ми з сумом схиляємо голови, вшановуючи кожну жертву того розгулу беззаконня і людиноненависництва з обох сторін. Нехай ця трагедія додасть нам розуму і волі, щоб ніколи більше не допустити подібного. Проникнуті цим духом, ми вирішили розпочати пошук стихійних захоронень для подальшого перепоховання з християнським похороном по всіх західних теренах України, де б могли бути поховання невинно убієнних з того періоду. Наш християнський обов’язок – віддати шану всім загиблим мешканцям цих земель, котрі не мали гідного поховання. Адже нічого так не об’єднує людей, як данина пам’яті померлим, а особливо трагічно трагічно загиблим, яких ми не ділимо за їх національністю чи релігійною приналежністю.Спільний заклик до Милосердного Бога та добрі християнські вчинки завжди об´єднували вірних різних конфесій, різних національностей. Вже кілька років поспіль на відомих нам місцях мучеництва відбуваються молебні та звершуються поминальні Богослужіння, в яких беруть участь християни різних конфесій. Ці заходи зустрічають не лише розуміння, а й усіляку підтримку та повагу до них зі сторони місцевої влади та населення. І це та надія,з якою ми маємо дивитись у майбутнє, тому що ця дорога веде нас довзаємного прощення та оживлює нашу віру.
Також ми закликаємо всіх політиків і законотворців Сейму Республіки Польща та Верховної Ради України, керівництва Інститутів національної пам’яті обох країн, а також представників місцевих влад, працівників мас-медіа і діячів культури з великою відповідальністю та повагою ставитися до вивчення, висвітлення й оцінювання нашого спільного минулого, не шукати ворогів і взаємозвинувачень. Нехай майбутнє обох наших народів будується на правді, хоч би якою важкою вона була, та на твердій волі подолання стереотипів і уникнення давніх помилок. Нехай наші прийдешні покоління зростають у християнській любові та беруть приклад із тих своїх предків, які життя рятували, а не нищили, які не руйнували рідний край, а всіляко сприяли його зміцненню і процвітанню.
Тож шукаймо взаємного прощення та примирення. Бог нам простив багато, тож і ми прощаймо один одного (Мт 6:14-15).
Нехай вміння простити один одного стане фундаментом кращого майбутнього, добросусідства та українсько-польської дружби.
