Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіАтеїсти в Божому храмі
Статті

Атеїсти в Божому храмі

Віталій КЛІМЧУК

Не озирайтесь у церкві, шукаючи поглядом атеїстів серед прихожан. Вони там фізично не присутні. Проте знаємо їх за судженнями, переконаннями, думками та гласною плакатністю. Суто невіруючу, недалеку людину можна назвати безбожником, а «підкованого» знаннями атеїста – не повернеться язик. Ці люди знають дещо з теорії, яка почасти «виправдовує» їхні гострі заперечення релігії.

Атеїсти – це люди, які не вірять у існування Бога, богів чи інших надприродних істот. Вони відкидають релігійні вірування і часто вважають, що світ і все в ньому можна пояснити науковими, природними, матеріальними причинами.

Багато хто з атеїстів причетний до серйозних сфер народного господарства і навіть науки. Вони усвідомлюють рівень цивілізації і наукових відкриттів, якими користується світ. А сучасники із вдячністю «відкривачам» користуються надбанням сьогодення. Природа стала джерелом натхнення для багатьох винаходів людства, які покращують життя та вирішують різні проблеми. Суть питання звелася лише до того, аби вправно скопіювати готову схему природи і на її основі створити власний винахід. Деякі з найвідоміших прикладів включають форму крила птаха та здатність літати, які надихнули людей на створення літаків і вертольотів. Форма тіла китів та інших морських ссавців, які легко пересуваються у воді, була використана при розробці підводних човнів. Колючки реп’яхів, що чіпляються до шерсті тварин, надихнули на створення липучок для одягу та інших цілей. Шкіра акули, яка має унікальну структуру, що запобігає прилипанню бактерій, стала прикладом для розробки антибактеріальних поверхонь у лікарнях та інших місцях, де потрібна особлива гігієна. Коралові рифи та термітні гори надихнули на створення міцних і стійких будівельних матеріалів. Лісові комахи, які фільтрують воду та повітря, стали прикладом для створення фільтрів для води й повітря. Зрештою, двигун внутрішнього згоряння, який у буквальному розумінні рухає нас грішним світом, збудовано за принципом роботи серця всіх теплокровних істот! Ці та багато інших винаходів показують, наскільки мудрою й ефективною може бути природа і як її принципи використано для створення корисних речей.

А тепер виникає питання: хто першочергово придумав і створив цей досконалий світ, давши людині розум усвідомити його і взяти приклад для побудови засобів сьогодення?

Християни вірять у те, що цей досконалий світ сотворив Господь. Тобто Вищий розум. Творець дав можливість людям пізнавати цей світ, мудрішати, аналізувати і підкорювати для власного добробуту в міру свідомого прозріння. Історія фіксує імена представників цивілізації, які стали геніальними вченими-винахідниками.

Ісаак Ньютон (народився 4 січня 1643 р.) прожив велике наукове життя, яке змінило уявлення людства про Всесвіт. Проте за легендарними відкриттями ховалася людина, яка уникала слави та прагнула самотності.

Закон всесвітнього тяжіння, уява про яблуко, що падає з дерева, стала символом цього відкриття, хоча сам Ньютон про це ніколи не згадував. Розкрив таємницю спектра світла, показавши, що біле світло складається з усіх кольорів веселки. Хоча його методи стали основою для сучасної математики, Ньютон не поспішав оприлюднювати свої роботи з інтегрального та диференціального числення. У Кембриджі Ньютон отримав професорське звання, але викладання не приносило йому задоволення – студентів приваблювала його слава, але мало цікавили наукові концепції. Сам Ньютон, зосереджений на дослідженнях, залишався байдужим до світської уваги. Найвидатнішою його працею стали «Начала натуральної філософії» – книга, яка пояснила закони механіки та руху планет. Її досі вважають основою класичної фізики. Ньютон залишив значний внесок у математику, оптику та астрономію.

Вражаючим і повчальним є факт, що наприкінці життя Ньютон присвятив себе богослов’ю, намагаючись розкрити біблійні таємниці та встановити дати історичних подій. Він писав: «Я відчуваю себе хлопчиком, який грається на березі океану, знаходячи гарні камінчики, поки океан істини залишається недосяжним». Він залишив величезну спадщину, яка вплинула на розвиток науки, економіки та культури і разом з тим визнав, що неосяжний океан винаходів залишається поки що поза увагою людини.

Ісаак Ньютон – особа, яка відкрила Всесвіт і показала, що справжнє покликання може бути знайдене в тиші та самотності і у визнанні вищої сили розуму дещицю якого довелося йому осягти особисто.

Альберт Ейнштейн (нар.1879 р.) – чи не найяскравіший представник цієї полум’яної когорти, яка втрапила своїм життя в період атеїстичного свавілля. Тому він, чиїми відкриттями ми захоплюємось дотепер, вважався до певної пори атеїстом, про що і заявляв: «Це, звичайно, брехня, що ви читали про мої релігійні переконання, брехня, яка систематично повторюється. Я не вірю в персоніфікованого Бога і ніколи не заперечував цього, але висловив це чітко. Якщо в мені є щось, що можна назвати релігійним, то це, без сумніву, безоглядне захоплення будовою Всесвіту тією мірою, якою наука розкриває його».

Геніальний учений користувався творінням Всевишнього, але замість вдячності за щедрий дарунок… привласнював Його творіння собі. Він розширив свої переконання в листах, відповідаючи японським дослідникам. У відповідях описано його уявлення про науку і релігію: «Наукові дослідження можуть зменшити марновірство, заохочуючи людей думати і дивитися на речі з точки зору причини й наслідку. Безсумнівно, це переконання про раціональність і впорядкованість світу, схоже на релігійне почуття, лежить в основі всіх наукових робіт вищого порядку… Це переконання пов’язане з глибокою вірою у Вищий розум, який показує себе в світі досвіду, являє мою концепцію Бога». Отже, Ейнштейн усе-таки змушений був визнати існування Бога як вищої сили розуму і мудрості.

Навіть геніальні винаходи вчених не завжди приносили користь людству. Чи програмував таку перспективу Творець? Далебі, що ні. Палиця має два кінці, і всесвітньо відомий Альфред Нобель був далеким від того, аби створювати для світу агресивний продукт. Його винахід, динаміт, активно використовували у війнах, і Нобель часто стикався з критикою. Коли у 1888 році з’явився хибний некролог із заголовком «Торговець смертю помер», це змусило Альфреда замислитися над своєю спадщиною. Результатом стала ідея залишити після себе щось, що служитиме прогресові й миру. Він розпорядився використати його статки (31,6 млн шведських крон) для вручення щорічних премій у п’яти сферах: фізика, хімія, медицина, література і за досягнення у справі миру.

Альфред Нобель не був релігійним у традиційному розумінні цього слова. Він не був членом будь-якої релігійної громади, і його погляди на віру були більше світськими, ніж релігійними. Нобель цікавився філософією та наукою, і мотивація для створення Нобелівської премії, заснована на його заповіті, більше базувалася на ідеях прогресу, людського розвитку та миру, ніж на релігійних переконаннях. Проте, як бачимо, у вченого вистачило мужності віддати власні статки для активізації і розвитку наукових досягнень світу. Він став єднальною ланкою серед наукових світил на рубежі розуму та мудрості.

Дар мудрості – це надприродне налаштування розуму, яке схиляє людину шукати Бога і Його слави передусім, дає втішатися, аж до розкошування, Богом і всім тим, що в який завгодно спосіб стосується Його слави. Цей дар допомагає пізнати й полюбити віковічну правду.

Багато вчених, як і Чарльз Дарвін свого часу, виправданням досконалості світу називали еволюційний процес і мудрість природи, розуміючи власним розумом надскладні природні конструкції. Але дар розуму, яким обдарований Месія, найчастіше пов’язаний у Біблії з даром мудрості (Вих 31:3; 36:1; Іов 38:36; Прип 4:5; 17:16 та ін.). Цей дар дієво допомагає людині об’єктивно оцінювати конкретну ситуацію та приймати правильні рішення, пов’язані з майбутнім. Людина, яка має цей дар, може правильно розпізнавати (прочитувати) Божу волю та відрізняти правду від облуди. Дар розуму дозволяє краще розуміти Божі істини та зрозуміліше їх пояснювати іншим. Це особливий учительський дар. Саме про нього думав св. Лука, коли говорив про Христа, Який ішов з учнями дорогою до Емауса: «Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання» (Лк. 24:45).

Кожний учений, якому відкрив Творець секрет геніального винаходу, повинен мати постійний контакт із Богом, Котрий є сама мудрість, а також із християнином, який живе міццю дару мудрості: «Хто ходить з мудрим, сам стає мудрий» (Прип. 13:20). Ми маємо уникати шляху ставання духовними індивідуалістами. З іншого боку, не можна поспішно приєднуватися до малознаного вчителя, бо може статися, що опинимося під впливом когось, хто прагне керувати, не посідаючи належної мудрості («Не сотвори собі кумира…»). Дар розуму дозволяє людині судити про все немовби інстинктивно у світлі віри. Християни, які віддали себе Святому Духові, згідні у своїх оцінках подій світу цього, навіть якщо не бачаться й не домовляються про порозуміння.

В історії про десятьох прокажених Месія дивується, чому лише один зцілений від хвороби повернувся до Нього з подякою. А, можливо, ті, дев’ять, були в душі атеїстами і не здатними зрозуміти дар Божий? Чи всі світочі науки, отримуючи Нобелівські премії і визнання людства, повертаються до витоків розуміння яскравого відкриття і дякують Тому, Хто допоміг їм у цьому? Безумовно, вони, як всі люди, є істотами розумними, але не дуже мудрими.

17 червня 2025 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери