Чи відчинені для нас двері до Царства Небесного?

Усевишній створив людину Собі на подобу і наділив її щедротами, властивими Богу. Сина Свого Ісуса Він забрав на небеса разом із тілом, дарувавши Йому воскресіння і життя вічне так, як і всім нам, вірним християнам.
За Біблією, Господь забрав на небо з тілом і душею Еноха й Іллю. Також Церква вірить, що Богородиця була взята на небо з тілом і душею. Енох та Ілля – єдині люди, яких Бог забрав на небеса до смерті: «...і не стало його [Еноха], – бо забрав його Бог» (Бут. 5:24); «…аж ось появився огняний віз та огняні коні, і розлучили їх одного від одного. І вознісся Ілля у вихрі на небо» (Цар. 2:11). Про Еноха повідомляється таке: «А всіх Енохових днів було три сотні літ і шістдесят і п’ять літ. І ходив із Богом Енох» (Бут. 5:23–24). Ілля, ймовірно, був наймогутнішим із Господніх пророків Старого Завіту.
Чому Бог забрав Еноха та Іллю? У Біблії немає конкретної відповіді. Дехто припускає, що вони були забрані для підготовки до ролі двох свідків останнього часу з Об’явлення 11:3–12. Це можливо, але Святе Письмо про це конкретно не згадує. Імовірно, Господь забажав звільнити Еноха та Іллю від смерті за їхню особливу вірність у служінні та покорі Йому. У будь-якому випадку, Він має Свої цілі, і хоча ми не завжди розуміємо їх, та знаємо, що «непорочна дорога Його» (Пс. 17:31).
Вознесіння Христове — важливий день для всіх віруючих. Згідно з Євангелієм, Ісус Христос після Свого воскресіння з мертвих понад місяць перебував на землі серед Своїх учнів і пастви. За євангельськими переказами, подія чудесного вознесіння Ісуса на очах в апостолів сталася на Оливній горі поблизу м. Єрусалима. Євангеліє від Луки описує: «Вивівши їх за місто до Вифанії, Він підняв Свої руки і поблагословив їх. І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо» (Лк. 24:50–51). Діяння апостолів оповідають, що «Він став підійматися, і хмара забрала Його з їхніх очей» (Дії 1:9). Євангеліст Іван вказує: «Ніхто не підіймався на небо, тільки Той, Хто зійшов з неба: Син Людський…» (Ів. 3:13).
Згідно з християнським віровченням, Христос удруге прийде на землю в той же спосіб, яким вознісся (Дії 1:11), «на хмарі зі силою і великою славою» (Лк. 21:27, також Мф. 24:30). Свято Вознесіння пошановують водночас і як обіцянку Спасителя про Друге пришестя.
Народна назва свята Вознесіння — Вшестя. На свято випікали обрядове печиво у формі драбинок чи пиріг зі щабельками з тіста («щоб Ісус міг вилізти на небо»), освячували наїдки в церкві; готували млинці, пироги із зеленою цибулею. Ввечері накривали святковий стіл. У багатьох регіонах цього дня поминали померлих, де-не-де пекли паски й робили крашанки. День, коли востаннє зверталися словами «Христос воскрес!»
Що ж до простих смертних, «тим, що в гробах», яким Господь «життя дарував», то всі вірять у вічне життя і власне вознесіння до Царства Божого. Проте якщо Творець дав нам можливість бути схожим на Нього, то який же високий рівень духовної досконалості має бути в кожного з нас, аби перебувати поруч із Ним! Кожен смертний має бути гідним Божої волі та ласки як підтвердження особистих земних заслуг для скарбів небесних.
Шарль де Голль, французький військовий і державний діяч, генерал, колишній президент Франції, сказав: «Ми не можемо допустити малорозвинутих людей до уряду, тому що вони опустять країну до свого рівня». Політик усвідомлював серйозність перебування таких людей у важливому місці та їх подальший вплив на традиції і закони середовища. Власну повагу до релігії він висловив теж досить мудро: «Церква — єдине місце, де хтось говорить зі мною, а я не повинен відповідати».
Сучасний політикум і електорат знівелювали безліч духовних постулатів, дарованих нам Божим ученням. У погоні за владою знівельовано класичні підвалини духовності заради мільярдів (не тридцяти!) срібняків. Мамона засліплює очі лідерів і тих, хто намагається ними стати. Кожен має задуматись над тим, яку лепту здатний особисто внести у розбудову та вдосконалення Царства Небесного, щоб перебувати поруч із Творцем.
Віталій КЛІМЧУК
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Клочак Василь, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Коць Сергій, протоієрей
- Лазука Микола, протоієрей
- Левковець Іван, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Ротченков Андрій, священик
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хлопецький Юрій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цап’юк Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Яків (Мільян), ігумен
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса