Кожна з нас знає відповідь на це запитання – адже потрібно побілити стелю, помити вікна, усе випрати, випрасувати, килими повичищати, повимивати-позаглядати в усі шпаринки, про які іншим разом і не згадаєш; напекти печива зо три відра, насмажити пів тонни ковбасок, запекти шинку, накрутити голубців, нарізати салатів, спекти паски, зварити яйця, поробити крашанки, і так далі-далі, годі й закінчити...
Для чого це все? Щоб задовольнити потреби тіла. А душа? Як ми можемо задовольнити її нагальні потреби у суєтній круговерті? Може, зупинитися, озирнутися і замислитися: що важливіше? Відро печива чи Сповідь? Чиста підлога чи чиста душа? Аромат ковбаски чи аромат ладану? Що краще: змучитися від хатньої роботи чи від Страсного хресного ходу? Стояти біля плити чи стояти на виносі Плащаниці? Зустрічати Воскресіння Христове вдома з ганчіркою в руках чи на святій Службі Божій?
Пригадаймо:
«Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім. У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його. Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: „Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені“. Ісус же сказав їй у відповідь: „Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї“» (Євангеліє від Луки).
Турбуючись про чистоту і повноту свого дому, пам’ятаймо й бережімо головне – благу частку, яка не відніметься.
Волин. єпарх. відом.– 2008.– № 4 (41)
