Цей угодник Божий жив у VII–VIII століттях. Він був обраний на єпископську кафедру жителями міста Парій (тепер у Туреччині), які шанували його як істинного пастиря.
Коли виникла іконоборча єресь, святитель Василій рішуче виступив за шанування святих образів і відмовився підписати постанову про їхнє знищення. Він уникав спілкування з єретиками і не допускав їх до своєї єпархії. За це витерпів голод і злидні, був гнаний і кривджений, проте незмінно дотримувався правдивого Христового вчення. Догодивши в усьому Богові, з миром спочив у Господі 728 року.
Православна Церква згадує ім’я преподобного у молитвах:
Тропар, глас 8: Православія наставнику, благочестя учителю і чистоти вселенної світильнику, архієреїв богонатхненна прикрасо, Василію премудрий, ученням твоїм ти все просвітив, сопілко духовна. Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак, глас 2: Запалившись світлом Всевишнього, блаженний отче, ти просвітлюєш усіх, що з любов’ю вшановують твоє чесне страждання. Василію священностраждальний, моли Христа Бога неустанно за всіх нас.
