Старовинна церква – під покровом аж п’ятьох Миколаїв!

Скільки років скликає на молитву храм святого апостола і євангеліста Луки – історикам важко сказати. Принаймні, селу Доросині, окрасою якого є старовинна церква, вже більше ніж 500 років.

У давніх книгах записано, що тутешній пан іще в 1517 році сплачував податок за діяльність у Доросинях священника. Тож цілком імовірно, що й Божий дім тут діяв більш як пів тисячоліття тому.

Який вигляд він мав 500 років тому – теж важко сказати. Адже церкви колись споруджувалися дерев’яні та не раз ставали жертвою пожеж. Проте достеменно відомо, що наприкінці 19 століття до церкви святого Луки було прибудовано дерев’яну дзвіницю. А, отже, 140 років храм уже перебуває у тому вигляді, яким ми можемо побачити його нині.

Три доби дівчата несли цю ікону з Почаєва

– Наш Божий дім – то віками намолене місце. Чи не кожна річ у ньому має свою історію, – підтверджує настоятель церкви, протоієрей Василь (Михайлишин) і запрошує до середини. – Ось ця копія Почаївської чудотворної ікони Божої Матері стала окрасою церкви 104 роки тому. Аби святий образ потрапив у Доросині, 14 дівчат несли його, пішки долаючи шлях від Свято-Почаївської лаври, яка розташована в сучасній Тернопільській області, аж до Рожищенського району Волині. Відстань довжиною 150 км юні вірянки пройшли за три доби, не зупиняючись навіть уночі.

Що цікаво, ікона, про яку ми говоримо, є подвійною. З одного боку на ній зображена Почаївська Богородиця, а з іншого – Миколай-Чудотворець.

– Такі образи вважаються доволі рідкісними, – зауважує о. Василь. – І вони використовуються як процесійні: тобто несуться під час велелюдної ходи.

Серед відомих, хоч і сумних подій, пов’язаних зі Свято-Луківською церквою, отець Василь називає застосування в Доросинях хімічної зброї.

– Це було в часи Першої світової війни. Рожищенський район увійшов, на жаль, до тих територій, де точилися найзапекліші бої між арміями царської Росії та Австро-Угорщини (вони увійшли до підручників історії під назвою Брусиловський прорив, – авт.). І 1916-го, коли куль виявилося замало, австрійці застосували проти царської армії (а в її лавах було й чимало українців) хімічну зброю. Жителі Доросинів на власні очі бачили тіла бійців, які в страшних муках померли від отруйних газів. За християнським обов’язком, селяни захоронили потім військовослужбовців. І ця братська могила дотепер зберігає останки 300 загиблих.

Куля у Царських втратах

Ще однією окрасою Свято-Луківського храму є старовинний іконостас. Точний вік цієї реліквії також не відомий. За відомостями з писемних згадок, можна припустити, що іконостасу, як і церкві, наступного року виповниться 300 літ. А його філігранні різьблення майже сто років зберігають «рани» війни. Зокрема, на Царських вратах досі видно пошкодження від пострілу.

– У часи війни до храму зайшов німецький військовий. Якоїсь миті йому здалося, що за іконостасом хтось ховається. І боєць, недовго думаючи, натиснув на курок. На щастя, від ворожого пострілу ніхто тоді не загинув. А от церковна реліквія постраждала, – показує о. Василь місце, кудою пройшла куля.

Чудотворний образ може повернутися точною копією

Серед болісних утрат церкви апостола Луки – його чудотворна ікона «Богоматір Елеуса» (Доросинівська). Цей святий образ був написаний у 16 ст. Декілька століть поспіль перед ним приклонялися віряни з багатьох куточків України. Проте минулого століття реліквію вивезли з Доросинів, і нині вона зберігається в Олеському замку, де експонуються раритети Львівської картинної галереї.

– Якось нашу церкву відвідав ігумен Никодим зі Свято-Воскресенського монастиря в Луцьку. Дідусь цього монаха – виходець із Доросинів. Тож отець Никодим, дізнавшись історію чудотворної ікони Богородиці Доросинівської, пообіцяв до 300-річчя церкви подарувати нам копію цього святого образа. І ми віримо, – каже о. Василь, – що ця копія теж за молитвами вірян стане чудотворною.

Старовинне Євангеліє – у срібному окладі

А от старовинне Євангеліє таки лишилося у стінах храму.

– Коли саме воно було надруковане – неможливо визначити без допомоги експертів, – перегортаючи аркуші, зізнається настоятель. – Однак срібний оклад і пожовклі від віку сторінки свідчать: Святе Письмо слугує вірянам не одне століття.

Окрасою церкви є також рідкісна ікона апостола і євангеліста Луки, зображеного в повний зріст. Перед кожною літургією до неї моляться парафіяни храму. Люди переконалися: цей небесний покровитель допомагає у всіх їхніх благаннях.

– Віряни пожертвували на храм також ікони Луки Кримського – лікаря, який у ХХ столітті урятував життя тисячам хворих, на місці його поховання були зафіксовані численні зцілення недужих, а сам Лука з часом був визнаний Церквою святим, – додає о. Василь і показує образ чудотворця, викладений із бурштину. – А ще наш храм має аж п’ять образів Миколая-Чудотворця! То є підтвердженням, що цей святий – улюбленець не лише дітлахів, але й дорослих парафіян, яких Свято-Луківська церква налічує 700 душ.