Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіСпокуси
Статті

Спокуси

Віталій КЛІМЧУК

Нащадки Адама і Єви добре пам’ятають першу спокусу людства з подачі змія. Заборонений Творцем плід не давав спокою ні жінці, ні чоловікові, аж допоки у справу не втрутилась третя сила у вигляді вертлявого змія. Диявол нашіптував спокусливу думку і врешті добився свого: скуштувавши заборонене, щаслива пара була вигнана з раю, аби в трудах важких здобувати хліб насущний…

Дехто і нині вважає, що довгий термін Великого посту має утримувати нас від спокус суто чревоугодних: адже мова йде про їстівний продукт, від споживання якого треба утриматись.

Дійсно, специфіка райського саду (принаймні, в буквальному розумінні цього біблійного уривка), мабуть, обмежувалась плодами, і шукати інших спокус було годі. Проте у земному житті людям випадає їх стільки, що й не перелічити.

«Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну» (Мф. 18:7–9).

Серйозність гріхів од пожадливих спокус не знівельована часом. Інша справа, що людство переконує себе в якомусь негласному дозволі чинити привселюдно те, що не вписувалося раніше в закони духовності суспільства.

Те, що в людини виникають спокуси, не означає, що вона погана. Біблія говорить, що ми всі стикаємося зі спокусами. Тож питання не в тому, чи вони виникнуть, а в тому, як ми на них реагуємо. Якщо плекати у своєму розумі неправильне бажання, то рано чи пізно ми піддамося йому. Отже, такі бажання важливо одразу відкидати. «Бог не спокушається злом i Сам не спокушає нiкого, але кожен спокушається, захоплюючись i зваблюючись власною похiттю» (Як. 1:13–14).

Спокуса – це наживка, клюнувши на яку, нерозсудлива, наївна чи необачна людина потрапляє в біду. Особливо це стосується спокуси вчинити статеву розпусту, яка нерідко призводить до трагічних наслідків. Уявіть собі, якби наше суспільство, на зразок деяких західних, занурилося в гріховну безодню, якби офіційно визнало «трудову діяльність» «жриць кохання» і прийняло світські закони щодо легалізації проституції всупереч Божим!

Головне завдання сатани – це спокусити людину, для цього він буде використовувати різні засоби, і, що найголовніше, ті, які нам подобаються, перед якими маємо «слабкість». У таких ситуаціях потрібно знайти сили, щоб сказати «ні» та щоб наголосити на тому, що наше завдання – не грішити. А також необхідно відганяти спокусу і сатану від себе в ім’я Ісуса Христа і проголосити, що будемо виконувати лиш те, що вгодно Богові, а не йому.

Спокуса довго не триває: як правило, сатана, зрозумівши, що ви не піддаєтесь і що воюєте проти нього, – залишає вас. У цьому і є зрілість людини, коли вона здатна не піддаватися спокусам, а протистояти їм.

Але якби так легко було побороти спокусу, особливо сексуальну чи фінансову, – тоді всі були б вільні, не було б жодного перелюбу, сексуальних дошлюбних та позашлюбних стосунків, крадіжок та обманів.

Найголовніша зброя проти спокуси – молитва і приклад Месії, коли Він сорок днів перебував у строгому пості на горі, яка згодом дістала назву Гора спокус.

Спокуси, які зборов Ісус, відповідають трьом категоріям, які є спільними для всіх людей. Перша стосується тілесної пожадливості: «І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало. Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих» (Мф. 4:3–4).

Друга спокуса стосується життєвої гордині: «Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму, та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.

Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого» (Мф. 4:5–7).

Третя спокуса стосується пожадливості очей: «Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню, та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені. Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи» (Мф. 4:8–10). Диявол уже мав контроль над царствами світу, але був готовий віддати Христові все в обмін на Його відданість. Проте і цю спокусу було відкинуто.

Є багато спокус, яким ми піддаємося через те, що наше тіло за природою слабке, але ми маємо Бога, Який не допустить, щоб наше випробування було понад те, що ми можемо витримати. Глибоке знання Біблії покладе меч у наші руки й дозволить нам здобути перемогу над спокусами. Так Ісус Христос переміг усі спокуси диявола, перед якими не встояли перші люди.

Якщо навіть Спаситель наш піддавався спокусі, то це значить, що й кожна людина постійно піддається їм. Наша біда полягає не в тому, що ми живемо в атмосфері постійних спокус, а в тому, що ми не перемагаємо їх. Нас часто перемагає диявол. Ми не можемо встояти перед «хіттю плоті, хіттю очей і гордістю життєвою».

Надзавдання спокус – відвести людину від Бога, примусити її йти шляхом, який призводить до смерті духовної. Був час, коли атеїзм одвів від Бога мільйони людей: дорослих і дітей, чоловіків і жінок. У результаті цього люди втратили віру й духовне життя. Диявол торжествував, але недовго. Прийшли нові часи. Тепер люди можуть вільно сповідувати віру в Бога, відвідувати богослужіння, читати Біблію та іншу духовну літературу. Але диявол продовжує спокушати людей і відводити їх від Бога та справжнього духовного життя. Нині стало у нас «немодним» заперечувати Бога, проте істинну віру в Нього часто стали плутати з іншими – віруваннями хибними, хоча зовнішньо пристойними. У багатьох віруючих уживаються ікона й талісман, відвідування храмів і звернення до ворожок, молитва та ворожіння на картах, священики й екстрасенси. Як може християнин водночас вірувати в Отця Вседержителя, Творця неба та землі і в силу талісмана?! Як можуть віруючі звертатися за зціленням не до Бога – Владики життя та смерті, а до чаклунів, знахарів і різних лжеців-цілителів?!

Дволикість не є напівгріхом, а навпаки – подвійним порушенням Божих законів. В од­ному випадку ми у храмі привселюдно стаємо на бік Творця, в іншому – чинимо побутові беззаконня, виправдовуючи себе тим, що це не є порушенням догм Святого Письма. Актуальність спокус як таких чомусь постає перед нами під час посту, хоча цей період мало відрізняється від іншого часу. Така думка теж є проявом дії диявола, який дає можливість накопичувати невикористані й пригальмовані гріхи, аби виплеснути їх по завершенню постового терміну. Але ж мова йде про можливість заслужити життя вічне, а воно не визнає тимчасово-періодичних заслуг гріховно-праведного земного буття.

Шосте прохання у молитві до Творця звучить як прохання не ввести нас у спокусу (випробування). Господь чує нашу молитву і завжди готовий прийти на поміч.

Волин. єпарх. відом. – 2019. – № 4 (173)

9 квітня 2019 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери