Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна Статті«Розп’яття Христа»
Статті

«Розп’яття Христа»

Людмила КАРПЮК, провідний науковий співробітник Музею волинської ікони Ікона «Розп’яття Христа»  із церкви Успіння Богородиці с. Качин Камінь-Каширського району

Початок XVIIІ ст. Дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення. Походить із церкви Успіння Богородиці с. Качин Камінь-Каширського району. Зберігається в Музеї волинської ікони.

Зображення страти та смерті Ісуса Христа є домінуючим у мистецтві як східної, так і західної традицій. Тому ця тема – центральний образ кожного християнського храму.

Загальна композиція волинської ікони у цілому відповідає характеру схеми, поширеної в українському мистецтві ХVІ–ХVІІІ ст. У центрі композиції зображено розп’яття Ісуса Христа, що стоїть на Голгофі. Маляр створив натуралістичний образ страдного і померлого Ісуса. Його тіло провисло на масивному чотириконечному хресті. На голові, схиленій до правого плеча, – терновий вінець, з-під якого по ликові та шиї стікають краплі крові. Долоні, пробиті гвіздками, зведені від болю. Чресла Христа покриті білим оперезанням, широкі кінці якого вільно розвіваються м’якими бганками. Над Його головою – табличка у вигляді сувою з написом: «ІНЦІ» – Ісус Назарянин Цар Іудейський. Обабіч хреста стоять Богородиця та апостол Іоан Богослов у спокійних, здавалось би, позах. Лише розведені в розпачі руки Діви Марії та рясні сльози на Її ликові свідчать про глибоке переживання.

У верхній частині на клубчастих сірих хмарах зображено два ангели. Це традиційні для іконопису ХVІІІ ст. óбрази посланців Господніх. Світловолосі, з розгорнутими крилами, у білих туніках та червоних далматиках, вони навколішки стоять на хмарах обабіч розп’яття. У їхніх руках – чаша і пелена, куди рясними потоками з долонь Ісуса стікає кров. Саме кров Христа є символічним ядром композиції, її струмені течуть по тілу, з грудей та долонь. Важливість крові Ісуса була пояснена ще отцями Церкви у ІV ст.: це основа таїнства Євхаристії. Культ Святої Крові

у мис­тецькій християнській традиції був поширений із ХІV ст., тож у творах художників епохи Відродження біля розп’яття з’являються ширяючі ангели, які збирають кров Христову в чаші.

Позем ікони написаний у вигляді невисоких пагорбів, на їхньому тлі виділяється невелика світла печера з черепом, який символізує Голгофу та могилу прабатька Адама (гріхи його були викуплені жертвою Ісуса). На пагорбах автор зобразив архітектурний пейзаж невеликого середньовічного містечка з мурами, високими будівлями та стрункими шпилями дзвіниць як своєрідний спогад про древній Єрусалим.

Угорі композиції в клубах хмар симетрично розміщено символічні образи Сонця і Місяця у вигляді дисків з обличчями всередині. Це відтворення слів євангеліста Луки: «…і настала темрява по всій землі… І сонце затьмарилося, і завіса в храмі роздерлася посередині» (Лк. 23: 44–45). Крім того, ці деталі композиції символізують кінець Старого Заповіту (місяць) та початок Нового (сонце).

Автором ікони, ймовірно, є майстер, близький до кола так званого Маляра з Михнівки, який працював у кінці ХVІІ – на початку ХVІІІ ст. в Ковельському повіті. У композиції присутні характерні риси творів, пов’язаних із живописом цього автора, – строга симетрія, ясний і спокійний колорит, декоративність, поєднання символічних і реалістичних форм. Тут яскраво проглядається індивідуальність, творчі пошуки та, водночас, прихильність до традицій середньовічного волинського малярства.

Ікона потрапила до нашого музею в аварійному стані, зі значними втратами живописного шару та ґрунту у нижній частині. Реставрація пам’ятки проходила у 2010 р. в Національній академії образотворчого мистецтва і ар­хітектури (м. Київ, реставратор М. Плєхов) та рестав­раційній майстерні Волинського краєзнавчого музею (реставратор Л. Обухович).

Волин. єпарх. відом. – 2019. – № 4 (173)

9 квітня 2019 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери