Святий великомученик народився в IV столітті у християнській сім’ї. Дружина його також була християнкою. Дітей своїх подружжя виховувало в благочесті, прищеплюючи їм любов до молитви і Священного Писання. Яків займав високу посаду при дворі перського царя Іздегерда і його наступника Варахрана й був у великій пошані. Щоб не втратити цю ласку, він ховався зі своєю християнською вірою і в часі переслідування християн так поводився, начеб не був християнином.
Подвійне життя Якова вносило певний дискомфорт у його духовність. Коли про це довідалися його мати й жінка, надзвичайно засмутилися нечесною поведінкою Якова. Після смерті царя вони написали йому листа з гіркими докорами. Слова рідних мали великий вплив на Якова. Він зумів переосмислити свою поведінку і зробити висновки. Перестав бувати у царському дворі, відрікся тих почестей, що за них пожертвував був святу віру, й осудив себе за невірність.
Коли про це довідався молодий цар, син покійного гонителя християн, то закликав його до себе та став питати, чи він справді християнин. Яків, утвердившись у вірі, тепер сміло заявив, що він послідовник Христа. Побачивши, що ніяким переконанням не намовить його до відступництва, цар наказав покраяти його тіло на кусні. Тож цього великомученика відтоді ще називають «розсіченим». Християни потайки позбирали ті шматки тіла, поскладали в домовину і похоронили.
Святий Яків Персянин прославив Христа мученицькою смертю 421 року.
