22-га неділя після П’ятдесятниці
Віталій КЛІМЧУК
Цього дня Церква пропонує нам для роздумів притчу про багача і Лазаря. Вона міститься лише у євангеліста Луки (16:19–31) і оповідає про взаємопов’язаність, протягом життя та після смерті, між не названим на ім’я багачем та жебраком Лазарем.
Турбота про ближнього завжди розглядалася Святим Письмом як релігійний обов’язок, невиконання якого тягло за собою покарання.
Матеріальний достаток багача не є ознакою Божого благословення, бо врешті-решт приводить його до пекла. Як і бідність Лазаря не є знаком Божого несприйняття, бо він опиняється «на лоні Авраамовому».
Пси також підкреслюють контраст між головними дійовими особами притчі. Багач оточений братами, друзями та численними слугами, а до Лазаря наважуються наблизитися лише пси – зневажені істоти, що постійно риються у смітті, шукаючи залишки поживи.
«Отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому» (Лк. 16:24). Дріб’язковість прохання багатого підкреслює глибину його страждання. Є певнa паралель між багачем, що просить лише про краплю води з рук Лазаря, і бажанням самого Лазаря насититися хоч би крихтами, що падали зі столу багача…
Запізніле каяття багатія не є тою щирою сповіддю, яка претендує на Господнє прощення. Адже визнання власної провини має бути свідомим за земного життя, а не постфактум.
«Так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого. Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки» (Лк. 16:27–28). Ці слова багача викликані любов’ю до своїх рідних. За цим проханням стоїть приховане звинувачення: мовляв, якби він знав про очікувані муки, то поводив би себе інакше. Навіть у пеклі шукає виправдання своїм гріхам і намагається перекласти провину на когось іншого…
Важко визначити, коли було більше бідних: сьогодні чи за земного життя Спасителя.
У будь-якому випадку, Христос точно передбачив, що бідних ми завжди матимемо. Протягом останніх десятиліть їх кількість зросла катастрофічно, вперше в історії подолавши цифру в один мільярд. Щодня у світі 25 000 людей помирають від голоду, недоїдання та викликаних ними захворювань. Ця сумна статистика свідчить, що через два тисячоліття існування Церкви кількість Лазарів коло наших воріт збільшується.
Завершується притча тим, що багатий мав п’ять братів, які теж відкидали Закон і Пророків. Ми повинні впізнати себе у цій притчі: ми і є тими братами. Це нас хоче попередити померлий багач, і нам адресовано слова Авраама:
«…якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять»
(Лк. 16:31).
Господня притча є для нас найбільшою пересторогою і порадою. Христос навчає нас завжди пам’ятати про людей, які є довкола, не чекаючи, коли вони звернуться до нас по допомогу і розкажуть про свої проблеми. Євангельська притча делікатно підказує, як важливо вміти вчасно помічати у своїх ближніх потребу в допомозі та вчасно приходити до них із цією допомогою.
Волин. єпарх. відом.– 2018.– № 10 (167)
