Нащадки Ноя

«Ось родовід синів Ноєвих: Сима, Хама і Яфета. Після потопу народилися в них діти» (Бут. 10:1).

Це загальний заголовок нового розділу. Судячи з нього, розділ містить родовід трьох синів Ноя, тобто перелік головних родів післяпотопног людства. Досліджуваний розділ біблійної першоісторії, разом із подальшою 11-ю главою, становит одну з найважливіших пам’яток не тільки спеціально біблійної а й всесвітньої історії людства. Він відомий під ім’ям «таблиці народів», або «етнографічної таблиці», бо має на меті з’ясувати походження і розселення первісного людства по різнихкраях древнього світу.

Однак щоб правильно судити про цю біблійну етнографію і не пред’являти до неї будь-яких невідповідних вимог, необхідно знати ось що. Генеалогічні таблиці у древніх народів на Сході були найважливішим і вельми поширеним явищем, найголовнішою і майже єдиноюісторією, яка ретельно зберігалася й передавалася з роду в рід. Але за характером подібних пам’яток вони ніколи не відрізнялися особливою повнотою і докладністю, а зберігали найважливіше. Звідси і ця генеалогічна таблиця з Біблії, безсумнівно, пам’ятка далекої давнини, що йде від епохи Авраама і почалася, ймовірно, ще з сімейства самого Ноя. По-друге, з вищесказаного випливає також те, що в тій генеалогії не треба шукати повного переліку всіх родів і етнографічних груп, а треба бачити обчислення тільки того, що з точки зору семітівзаслуговувало на увагу і збереження в традиції.

Тому безпідставно шукати в біблійній таблиці згадки про всі народи, особливо дорікати їй за пропуск таких народів, яких не існувало не тільки в епоху Авраама, але навіть і в період Мойсея, остаточного редактора цієї таблиці.

Далі, давньосхідні генеалогії досить своєрідні: іноді вони ведуть перелік окремих особистостей, як бачимо це в допотопному родоводі каїнітів і сифітів; іноді роблять колективне позначення цілих расових груп; іноді, нарешті, ту чи іншу народність називають ім’ям країни, в якій вони оселилися. У біблійної таблиці, яка підлягає нашому аналізу, мають своє підґрунтя всі ці три прийоми; завдання критики полягає саме в тому, щоб правильно встановити зміст, у якому вжито те чи інше власне ім’я (генеалогічна ланка, термін), а не вважати власнийзаблуд і змішання понять помилкою біблійного письменника.

Маючи все це на увазі і зіставляючи біблійні звістки з даними ассирійської і єгипетської старовини, вчені наших днів усе більше починають переконуватися в дійсності, достовірності й важливості цієї таблиці народів. Так, наприклад, відомий французький орієнталістЛенорман називає її документом «найдавнішої, найбільш дорогоцінної і повної історії розселення народів у древньому світі» та говорить, що «справжність її дивно підтверджує порівняльне мовознавство і фізіологічне дослідження різних націй».

Таблиця народів переслідує три мети: по-перше, вона стверджує істину єдності людського роду, показуючи, що все людство походить від цих трьох гілок, які, у свою чергу, вийшли з одного, спільного кореня; по-друге, вона встановлює факт спорідненості богообраногоєврейського народу з іншими племенами тієї ж семітської раси; і, нарешті, в більш віддаленому сенсі – вона показує нам долі божественного промислу у світовій історії народів.

Коротке обчислення перших нащадків Ноя за трьома його племенами у зв’язку з розповіддю Мойсея корисне, бо прокладає шлях до розуміння Ноєвого пророцтва, у розумінні з його подією, і поступово вводить оповідача в історію народу Божого. Ось чому родовідпочинається Яфетом, а закінчується Симом. Тому не дивно, що частини цього родоводу не містять однакової повноти, ні строгого порядку часу. Оповідач називає тільки тих, які свої імена залишили країнам і народам, які існували в його час і які достойні особливої увагичерез їхню долю, минулу або майбутню.

Волин. єпарх. відом. – 2018.– № 9 (166)