Молитва лікує і зцілює

Епіктет, грецький філософ школи стоїків (його мораль близька до християнських проповідей), сказав: «Тільки одна путь веде до щастя і внутрішнього спокою. Вона полягає в тому, щоби ніколи – ні зранку, ні вдень або коли сон стуляє повіки – не марнувати свої думки на маєтках та інших зовнішніх сторонах життя, а все це і своє життя довірити Богові».

Без Бога ні до порога; як тривога, то до Бога… Воістину, народ скаже як зав’яже! Все це свідчить про вічне Боже величчя, про Його нескінченну присутність завжди та в усьому: в людському житті, вчинках людини. Недаремно є молитва, в якій коротко пояснено нам, що в усіх обставинах усе послано Богом, нашим Творцем і Опікуном. Прокинувшись, треба подякувати Йому за прожиту ніч і попросити доброго дня, підтримки й опіки. Зранку варто проказати такі слова: «Господь дав мені день, щоб я Його щиро славив і добре виконував Його волю»; «Ангеле Божий! Охоронителю мій і служителю мого Бога! Навчи мене дізнатися Його волю і допоможи її добре виконувати». А звечора, перед спанням, доручити Всевишньому свою душу і своє тіло.

Ніхто не може знати, що несе йому новий день. І ніхто не попросить у Господа довідатися, що чекає його протягом дня. Лише в молитві кожен попросить доброго дня без хвороби й нещасть, як душевних, так і тілесних. Молитва – це слово Боже і слово-прохання до Господа. Якщо людина може звичайним словом навіювати на себе позитив, то якою ж оздоровчою та цілющою силою наділене слово Божої молитви!

Ми пізнаємо важкий тягар недуг, болю й страждань. Хворіємо душею і тілом. Тому людина в хворобі взиває у своїх молитвах до Божого милосердя з надією, що Господь почує благання стражденного й вибавить від немочі. Наука нині доводить, що нитки ДНК людини – це своєрідні антени, якими зв’язуємось із Всевишнім.

Безперечно, людина надіється, що Господь допоможе їй не впасти у зневіру, дасть сили не піддатися депресії. Людина завше надіється на те, що вона обов’язково переміниться Богом через молитву. Молитва – це, без сумніву, з погляду психології й психолінгвістики, надзвичайно потужна й енергетична афірмація (стисла фраза, стимулює позитивні зміни). Самі слова в ній являють собою концентрацію, квінтесенцію фразово коротких, але глибоких думок і переконань, що містично реалізуються в нашому житті.

Пресвята наша Матір небесна продовжує вказувати на необхідність щоденної нашої постійної молитви. Молитви як способу перебування у сопричасті з Богом. Хочеться наголосити, щоби наші молитви народжувались у серці, усередині людського єства,
а не були просто озвученими фразами. (Правда, і в цьому разі діє як-не-як молитовний своєрідний код, компактний і вибуховий заряд).

Молитва, що виходить із серця, йде набагато далі, бо вона надихається Святим Духом. Маємо на увазі насамперед молитви прославлення, поклоніння, заступництва, покаяння, уздоровлення і зцілення. Найголовніше в наших молитвах мусить бути прохання до Господа навчитися каятися, прощати, терпіти, дякувати, надіятися, вірити та любити. Молитва, принесена з довірою, робить життя того, хто молиться, чи того, за кого заступаються, дієвим, вона змінює спосіб мислення і поведінки, підкоряючи їх Божому зразку, приносить духовну реальність у матеріальний світ та здобуває спасіння, зцілення і звільнення, яких ми просимо у Бога. Ми відчуваємо під час молитви, що в наших серцях зростає віра, надія, любов, Святий Дух захоплює наш дух, заливаючи світлом, миром і любов’ю: «Бог є Дух і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та
істиною» (Ів. 4:24); «А хто з’єднується з Господом, той є один дух» (1 Кор. 6:17).

Думаю, чимало людей по-філологічному замислювались над чіткістю, компактністю та незбагненною глибиною і повнотою слова, фрази як Святого Євангелія, так і Символа віри, молитов «Отче наш», «Богородице Діво», «Трисвяте», «Ангел Господній», «Радуйся, Царице». Важливо молитись, тому що наш Бог живий і гідний усякої хвали і поклоніння: «Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, – просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас» (Ів. 15:7); «Чого б ви тільки попросили в Отця, – він дасть вам у Моє ім’я»
(Ів. 16:23); «Ісус же у відповідь сказав їм: “Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, – то буде йому так. Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, – і буде вам так» (Мр. 11:22–24).

Здається, що після таких слів нашого Спасителя не треба більше ніколи й нікого переконувати в силі молитви та вірі у Бога завжди живого. У молитвах зцілення людина випрошує зцілення своєї душі, внутрішнє зцілення – себе іншого, зцілення тіла, а також безліч благодатей і спасіння. Додамо, що Бог чує наші молитви про зцілення і через посередництво святих.

Вважаємо, що будь-яка молитва, без сумніву, походить від Святого Духа як особливий дар, який повинен бути використаний на користь Божого люду.

Волин. єпарх. відом. – 2018. – № 7–8 (164–165)