Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна Статті29 серпня – перенесення з Едеси до Константинополя нерукотворного образа (убруса) Господа Ісуса Христа
Статті

29 серпня – перенесення з Едеси до Константинополя нерукотворного образа (убруса) Господа Ісуса Христа

Віталій КЛІМЧУК

Cирійський цар Авгар, уражений проказою, правив у місті Едесі в часи земного життя Ісуса Христа. Чутка про великі чудеса, що творить Спаситель, поширилася по Сирії і дійшла до нього. Не бачачи Христа, Авгар увірував у Нього як Сина Божого і написав листа з проханням прийти і зцілити його. З листом він послав до Палестини придворного художника Ананію, доручивши йому написати зображення Спаса.

Ананія прийшов до Єрусалима і побачив Господа, оточеного народом. Він не міг підійти до Нього через великий натовп. Тоді став на високому камені та спробував здалека намалювати образ Ісуса, але це йому ніяк не вдавалося. Христос Сам підкликав його, назвавши на ім’я, і передав для Авгаря короткий лист, у якому хвалив віру правителя й обіцяв прислати Свого учня для зцілення від прокази і настанови для спасіння. Потім Господь попросив принести воду й убрус (полотно, рушник). Він умив обличчя, витер його убрусом – і на ньому відбився Його Божественний Лик. Убруса і листа Спасителя Ананія приніс в Едесу.

З благоговінням прийняв Авгар святиню і отримав зцілення; лише мала частина слідів прокази залишалася на його обличчі до приходу обіцяного Господом учня. Ним був апостол від 70-ти св. Фаддей, який проповідував Євангеліє та хрестив Авгаря і всіх жителів Едеси.

Нерукотворний образ Авгар прикрасив і встановив у ніші над міськими воротами. Багато років жителі зберігали благочестивий звичай уклонятися йому, коли проходили через ворота. Та один із правнуків Авгаря, що правив в Едесі, впав у ідолопоклонство. Він вирішив зняти убрус із міської стіни. Тоді Христос явився у видінні едеському єпископу і повелів заховати Своє зображення. Єпископ прийшов уночі до воріт, запалив перед образом лампаду і заклав його дошкою і цеглою.

Минуло багато літ і жителі забули про святиню. Так було до 545 року, коли перський цар Хозрой I оточив Едесу. У ці дні єпископу Евлавію з’явилася Пресвята Богородиця і звеліла дістати з замурованої ніші образ, який урятує місто від розорення. Розібравши нішу, єпископ знайшов нерукотворний образ незмінним: перед ним горіла лампада, а на глиняній табличці, що закривала нішу, було подібне зображення. Після звершення хресного ходу з реліквією по стінах міста перське військо відступило.

У 630 році Едесою оволоділи араби, але вони не перешкоджали шануванню нерукотворного образа, слава про який поширилась по всьому Сходу. В 944 році візантійський імператор Константин Багрянородний побажав перенести образ до Константинополя і викупив його в еміра – правителя Едеси. З великими почестями святиню було перенесено до столиці імперії,
16 серпня поставлено в Фароській церкві Пресвятої Богородиці.

Про подальшу долю убруса існує кілька переказів. За одним – його викрали хрестоносці в часи панування в Константинополі (1204–1261),
але корабель потонув у Мармуровому морі. За іншими переказами, нерукотворний образ було передано біля 1362 року в Геную, де він зберігався в монастирі апостола Варфоломія.

Відомо, що образ неодноразово давав з себе точні відбитки. Один з них, на черепиці, відбився, коли Ананія ховав образ біля стіни шляхом
в Едесу; другий, що відбився на плащі, потрапив до Грузії. За часів іконоборчої єресі у Візантії (VIII століття) захисники іконошанування, проливаючи кров за святі ікони, співали тропар нерукотворному образу. На доказ істинності іконошанування папа Григорій II (715–731) надіслав листа константинопольському імператорові, в якому вказував на зцілення царя Авгаря і перебування реліквії в Едесі як на загальновідомий факт.

Святкування на честь перенесення нерукотворного образа, що здійснюється у віддання свята Успіння, називають Третім Спасом, «Спасом на полотні». Особливе шанування цього свята в українському Православ’ї виразилося і в іконописі: цей образ –один з найбільш поширених.

Волин. єпарх. відом. – 2018. – № 7–8 (164–165)

29 серпня 2020 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери