XVII ст. Походить із Миколаївської церкви с. Борочиче Горохівського деканату. Дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення.
Зберігається у Музеї волинської ікони.
Образ Христа-Вседержителя (Пантократора, від грец. пан – усе, кратос – суддя, сила) займає центральне місце серед численних типів зображення Спаса. Догматичне значення таких ікон полягає у визначенні Ісуса як Царя Небесного, Судді, Учителя. Іменування Христа Вседержителем вказує, по-перше, на Його Божественну природу, по-друге, пов’язано з людською природою Христа, Який мученицькою смертю спокутував людські гріхи.
Визначення Вседержитель часто зустрічається у Старому і Новому Заповітах. Двічі це ім’я згадується в Одкровенні Йоана Богослова: «Я є Альфа й Омега, початок і кінець, говорить Господь, Який є, і був, і гряде, Вседержитель» (Одкр. 1:8); «Свят, свят, свят Господь Бог Вседержитель, Який був, є і гряде» ( 4:8).
Образ Пантократора сформувався ще на початках християнського іконописання і передбачає кілька ізводів (варіантів) зображення – поясне, повноростове, на престолі. Автором нашої ікони, ймовірно, був маляр одного з осередків Львівщини. Постать Спаса вражає монументальністю і величчю, просвітлений лик виражає співпереживання, доброту і любов до людей. Спас одягнений у традиційні одежі проповідника: синій гіматій, з ледь промальованими складками, огортає фігуру і додає їй масивності й поважності, та червоний хітон, багато драпірований темними смугами. Використання синього і червоного кольорів символізує поєднання в особі Ісуса Христа двох Іпостасей – Божественної і людської, двох природ – небесної і земної. Особливий статус Христа підкреслює клав (орнаментована стрічка) на правому плечі. Правицею Ісус благословляє, лівицею підтримує розгорнуту книгу.
Цікаво, що у тексті використано повчальні слова Спасителя із Євангелій від Матфея та Йоана про те, що треба судити не з вигляду, а судом справедливим, «бо яким судом судите, таким судитимуть і вас» (Мф.7:2–3; Ін. 7:24).
Лик Ісуса наділений правильними рисами, особливий акцент зроблено на великих, широко розплющених очах (символ чистоти духовної) та високому чолі (символ розуму і розсудливості). Згідно з іконографічним каноном, лише стосовно Христа німб (символ святості) пишеться хрещатий (бачимо перекладини хреста, на якому було розіп’ято Спасителя на Голгофі), з літерами ɷОN, які означають «Я є Сущий» (Вих. 3:14) і вказують на Божественну сутність Ісуса: Він Син Божий, Матір’ю Якого стала Діва Марія.
Тло ікони, гравійоване багатим стилізованим рослинним орнаментом і золочене, наповнює образ надзвичайним світлом, благодаттю й величчю віри.
