Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіПоклоніння волхвів
Статті

Поклоніння волхвів

Поклоніння волхвів

Запитання: «Чи зараховано до лику святих біблійних волхвів Каспара, Мельхіора і Валтасара? І хто вони взагалі такі? І що сталося з їхніми дарами?»

Відповідає священик Андрій ХРОМЯК, викладач Волинської православної богословської академії, кандидат богословських наук

У Православній Церкві не було спеціального прославлення волхвів, що принесли дари Немовляті Ісусові, проте їхнє благочестя і любов до Богодитини викликають найвищу повагу.

У «Мінології» Василя II (976–1025 рр.) на день свята Різдва Христового згадано подію: поклоніння волхвів. У західних християн на свято Богоявлення, 6 січня за н. ст., центральною подією є спогад явлення зірки східним волхвам (за європейським повір’ям, вони були царями) у момент народження Ісуса Христа. Тому свято Богоявлення названо також Festum magorum (Свято волхвів), або Festum regum (Свято царів). Імена волхвів – Каспар, Мельхіор і Валтасар – уперше зустрічаються в церковного історика св. Беди Високоповажного (XIII ст.). У різних джерелах згадують й інші їх імена та іншу їх кількість.

Про мудреців, що прийшли поклонитися Богодитині, достовірно відомо тільки з Євангелія: увійшовши до дому, знайшли там Дитятко із Марією, Його матір’ю, і, впавши, вклонились Йому та, відкривши скарби свої, принесли Йому дари – золото, ладан і смирну (Мф. 2:11). Вони прийшли зі сходу. Вжите в тексті грецьке слово «магой» позначає перських або вавилонських жерців, мудреців і звіздарів. З якої країни походили волхви – точно сказати неможливо: швидше за все, з Персії або Вавилонії. Там були відомі очікування юдеїв Спасителя завдяки пророкові Даниїлу, книгу якого добре знали в цих країнах.

Поступово на тему про волхвів склалася велика літературна традиція. Перед дослідниками стоїть непереборна трудність: відокремити історичні елементи цієї традиції від легендарних. Згідно з переказами, згодом вони стали християнами. Їх охрестив апостол Фома, який благовістив у Парфії та Індії. Вони стали проповідниками Євангелія. У західних переказах мовиться навіть про рукоположення їх святим Фомою в єпископів. Говориться також про те, що їхні мощі знайшла цариця Єлена і поклала в Константинополі. У п’ятому столітті вони були перенесені в Медіолан (Мілан). Нині золотий ковчег із їхніми мощами знаходиться в Кельнському соборі, в Німеччині.

Дарунки, які волхви принесли Немовляті Ісусу, дбайливо зберегла Божа Матір. Перед Своїм блаженним успінням вона передала їх Єрусалимській Церкві. Там вони перебували до 400 року. Пізніше візантійський імператор Аркадій переніс їх до Константинополя і помістив у храмі Св. Софії. 1453 року впав Константинополь. У 1470 році дочка сербського правителя Георгія Бранковича Марія (Маро), яка була вдовою турецького султана Мурата II передала дари волхвів монастиреві Святого Павла. (Незважаючи на те, що була дружиною султана, Маро не прийняла іслам і залишилася до кінця життя християнкою). Є передання, що благочестива Марія сама хотіла внести дари волхвів у монастир, але біля стіни обителі її зупинив небесний голос і нагадав їй, що монастирський устав забороняє жінкам входити туди.

Дари волхвів благоговійно зберігаються в монастирі у декількох мощевиках. 28 невеликих золотих пластин у формі трапеції, чотирикутника і багатокутника, прикрашених витонченим орнаментом, – це золото, яке принесли волхви Богодитині як Царю. Крім цього, зберігається близько 70 невеликих, завбільшки з маслину, кульок ладану та смирни. Ці святині сильно благоухають. Іноді від них відбувається зцілення біснуватих.

Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання?
Звертайтесь до редакції: 43025 Луцьк, Градний узвіз, 1; (0332) 72-21-82; hazeta.vyev@gmail.com

Волин. єпарх. відом. – 2016. – № 1 (134)

6 січня 2018 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери