Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна Статті1 січня – мученика Вонифатія
Статті

1 січня – мученика Вонифатія

Віталій КЛІМЧУК Мученик Вонифатій

У день, коли наші співвітчизники бурхливо зустрічають Новий рік, Православна Церква вшановує мученика Вонифатія – святого, якому моляться… про позбавлення від пияцтва. Дату ніхто не підлаштовував: день пам’яті угодника випав на перший день року завдяки тому, що більшовики перевели країну на григоріанський календар у 1918 році.

Вонифатій жив у Римі в III столітті. Він був рабом молодої, вітряної та дуже багатої аристократки Аглаїди. Але рабство не надто обтяжувало Вонифатія, адже йому не довелося добувати мармур у запорошених каменоломнях або обливатися потом на плантаціях. Рано залишившись без батьків, легковажна господиня поклала на відданого раба всі турботи управління будинком і великими земельними володіннями. Раб-керуючий прекрасно вів хазяйські справи, до того ж був молодий, гарний, і відрізнявся веселою вдачею. Чи тоді потрібно дивуватися, що незабаром він став ще й коханцем своєї господині?..

Вонифатій і його пані були християнами. І хоча вони перебували в блудному співжитті (шлюб раба і патриціанки в Римі був річчю абсолютно неможливою), але обоє обтяжувалися таким становищем, намагалися хоча б у чомусь вести себе благочестиво і роздавали щедру милостиню всім нужденним.

Одного разу Аглаїда дізналася, що якщо з благоговінням зберігати в будинку мощі святих мучеників, то їх молитвами легше отримати спасіння. Вона спорядила Вонифатія на Схід, де в той час ішло жорстоке гоніння на християн, і попросила привезти мощі якого-небудь мученика, щоб він став їх небесним заступником. Пані дала йому багато золота – на роздачу милостині й на викуп мощей. Узявши собі в допомогу багато слуг і коней, Вонифатій зібрався в дорогу.

Перед від’їздом він, хитро посміхаючись, запитав у своєї пані:

– А що буде, якщо я не знайду тіла мученика і тобі принесуть моє тіло, замучене за Христа? Приймеш ти його тоді з честю?

Аглаїда, розсміявшись, назвала його п’яницею та грішником. А після вже серйозно додала: «Такими речами не жартують. Пам’ятай, ти збираєшся за святими мощами, на які ми з тобою навіть глянути не достойні».

Через деякий час обоз Вонифатія прибув до міста Тарс у Кілікії. Влаштувавшись у готелі, Вонифатій відразу ж відправився на міську площу, де проходило катування мучеників. Те, що він там побачив, описано в його житії у всіх страшних подробицях: «… один мученик висів вниз головою, а на землі під ним – полум’я вогню, інший був хрестоподібно прив’язаний до чотирьох стовпів, інший – лежав, перепилений пилкою, іншого мучителі стругали гострими знаряддями, іншому – виколювали очі, ще одному – відсікали члени тіла, іншого надівали на кілок і, піднявши від землі, закопували кілок у землі, так що він проходив йому до шиї, в іншого кістки були зламані, в іншого – руки і ноги були відсічені, і він, подібно клубку, качався по землі, але на всіх обличчях – духовна радість, тому що, переносячи нестерпні для людини муки, вони зміцнювались благодаттю Божою…»

Нам не дано зрозуміти, що таке духовна радість на обличчях людей, з якими роблять подібні речі. Пояснити це неможливо, таке можна тільки побачити, як побачив Вонифатій на площі в Тарсі. Ще важче пояснити, що ж сталося тоді в душі молодого, забезпеченого і цілком благополучного чоловіка, який про власне мучеництво до цього міг говорити тільки жартома. Однак те, що сталося в той день на площі, було зафіксовано не тільки в церковних житіях, але і в протоколах римських чиновників, причетних до кари. А сталося ось що: Вонифатій прорвався крізь конвой до понівечених мучеників і став цілувати їм ноги, просячи помолитися за його душу. Охорона тут же схопила його і поставила перед суддею. Той запитав: «Хто ти?» Вонифатій відповів: «Я – християнин», а потім відмовився принести жертву ідолам.

Його негайно піддали таким же страшним катуванням, як і інших страстотерпців. Кат розварив казан смоли, вкинув у нього Вонифатія, але Господь раба святого не залишив: раптом зійшовши, ангел оросив мученика в казані. Смола ж розлилася, зайнявся вогонь великий навколо і багатьох нечестивих, що стояли навколо, досягнувши, попалив. А святий вийшов здоровий, жодної від вогню і смоли не мав шкоди. Тоді кат, бачачи Христову силу і боячись, щоб сам не постраждав, звелів зразу мечем посікти Вонифатія.

Тим часом супутники святого, марно прочекавши його два дні в готелі, вирушили розшукувати свого начальника. Дізнавшися, що його стратили, викупили в охорони останки і привезли до Рима.

Аглаїда з великою пошаною прийняла мощі Вонифатія, а потім побудувала на місці його поховання храм.

Після цього і сама Аглаїда, роздавши весь маєток жебракам і убогим, зреклася світу і, проживши п’ятнадцять років у великому покаянні, упокоїлася в Господі. Була покладена біля святого мученика Вонифатія при гробі його. Так ця двійця, чудесно змінивши попереднє своє життя, добрий кінець здобула. Один кров’ю омив гріхи свої і вінця мученицького сподобився, друга ж сльозами й суворим життям очистилася від скверни своєї і стала оправданою і непорочною перед Господом нашим Ісусом Христом.

Волин. єпарх. відом. – 2016. – № 1 (134)

1 січня 2023 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери