Мучеників Марка, єпископа Арефусiйського, Кирила, диякона, та iнших багатьох (бл. 364). Преподобного Йоана, пустельника (IV). Святителя Євстафiя, сповідника, єпископа Вифинiйського (IX)...
1 січня – мученика Вонифатія
У день, коли наші співвітчизники бурхливо зустрічають Новий рік, Православна Церква вшановує мученика Вонифатія – святого, якому моляться… про позбавлення від пияцтва. Дату ніхто не підлаштовував: день пам’яті угодника випав на перший день року завдяки тому, що більшовики перевели країну на григоріанський календар у 1918 році.
Вонифатій жив у Римі в III столітті. Він був рабом молодої, вітряної та дуже багатої аристократки Аглаїди. Але рабство не надто обтяжувало Вонифатія, адже йому не довелося добувати мармур у запорошених каменоломнях або обливатися потом на плантаціях. Рано залишившись без батьків, легковажна господиня поклала на відданого раба всі турботи управління будинком і великими земельними володіннями. Раб-керуючий прекрасно вів хазяйські справи, до того ж був молодий, гарний, і відрізнявся веселою вдачею. Чи тоді потрібно дивуватися, що незабаром він став ще й коханцем своєї господині?..
Вонифатій і його пані були християнами. І хоча вони перебували в блудному співжитті (шлюб раба і патриціанки в Римі був річчю абсолютно неможливою), але обоє обтяжувалися таким становищем, намагалися хоча б у чомусь вести себе благочестиво і роздавали щедру милостиню всім нужденним.
Одного разу Аглаїда дізналася, що якщо з благоговінням зберігати в будинку мощі святих мучеників, то їх молитвами легше отримати спасіння. Вона спорядила Вонифатія на Схід, де в той час ішло жорстоке гоніння на християн, і попросила привезти мощі якого-небудь мученика, щоб він став їх небесним заступником. Пані дала йому багато золота – на роздачу милостині й на викуп мощей. Узявши собі в допомогу багато слуг і коней, Вонифатій зібрався в дорогу.
Перед від’їздом він, хитро посміхаючись, запитав у своєї пані:
– А що буде, якщо я не знайду тіла мученика і тобі принесуть моє тіло, замучене за Христа? Приймеш ти його тоді з честю?
Аглаїда, розсміявшись, назвала його п’яницею та грішником. А після вже серйозно додала: «Такими речами не жартують. Пам’ятай, ти збираєшся за святими мощами, на які ми з тобою навіть глянути не достойні».
Через деякий час обоз Вонифатія прибув до міста Тарс у Кілікії. Влаштувавшись у готелі, Вонифатій відразу ж відправився на міську площу, де проходило катування мучеників. Те, що він там побачив, описано в його житії у всіх страшних подробицях: «… один мученик висів вниз головою, а на землі під ним – полум’я вогню, інший був хрестоподібно прив’язаний до чотирьох стовпів, інший – лежав, перепилений пилкою, іншого мучителі стругали гострими знаряддями, іншому – виколювали очі, ще одному – відсікали члени тіла, іншого надівали на кілок і, піднявши від землі, закопували кілок у землі, так що він проходив йому до шиї, в іншого кістки були зламані, в іншого – руки і ноги були відсічені, і він, подібно клубку, качався по землі, але на всіх обличчях – духовна радість, тому що, переносячи нестерпні для людини муки, вони зміцнювались благодаттю Божою…»
Нам не дано зрозуміти, що таке духовна радість на обличчях людей, з якими роблять подібні речі. Пояснити це неможливо, таке можна тільки побачити, як побачив Вонифатій на площі в Тарсі. Ще важче пояснити, що ж сталося тоді в душі молодого, забезпеченого і цілком благополучного чоловіка, який про власне мучеництво до цього міг говорити тільки жартома. Однак те, що сталося в той день на площі, було зафіксовано не тільки в церковних житіях, але і в протоколах римських чиновників, причетних до кари. А сталося ось що: Вонифатій прорвався крізь конвой до понівечених мучеників і став цілувати їм ноги, просячи помолитися за його душу. Охорона тут же схопила його і поставила перед суддею. Той запитав: «Хто ти?» Вонифатій відповів: «Я – християнин», а потім відмовився принести жертву ідолам.
Його негайно піддали таким же страшним катуванням, як і інших страстотерпців. Кат розварив казан смоли, вкинув у нього Вонифатія, але Господь раба святого не залишив: раптом зійшовши, ангел оросив мученика в казані. Смола ж розлилася, зайнявся вогонь великий навколо і багатьох нечестивих, що стояли навколо, досягнувши, попалив. А святий вийшов здоровий, жодної від вогню і смоли не мав шкоди. Тоді кат, бачачи Христову силу і боячись, щоб сам не постраждав, звелів зразу мечем посікти Вонифатія.
Тим часом супутники святого, марно прочекавши його два дні в готелі, вирушили розшукувати свого начальника. Дізнавшися, що його стратили, викупили в охорони останки і привезли до Рима.
Аглаїда з великою пошаною прийняла мощі Вонифатія, а потім побудувала на місці його поховання храм.
Після цього і сама Аглаїда, роздавши весь маєток жебракам і убогим, зреклася світу і, проживши п’ятнадцять років у великому покаянні, упокоїлася в Господі. Була покладена біля святого мученика Вонифатія при гробі його. Так ця двійця, чудесно змінивши попереднє своє життя, добрий кінець здобула. Один кров’ю омив гріхи свої і вінця мученицького сподобився, друга ж сльозами й суворим життям очистилася від скверни своєї і стала оправданою і непорочною перед Господом нашим Ісусом Христом.
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса