Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна Статті17-та неділя після П’ятдесятниці (Мф 15:21–28)
Статті

17-та неділя після П’ятдесятниці (Мф 15:21–28)

Віталій КЛІМЧУК 17-та неділя після П’ятдесятниці (Мф 15:21–28)

Сьогодні наш духовний погляд спрямовано на важливу подію, яку описав євангеліст Матфей. Христос на прохання жінки-хананеянки звільнив її дочку від злого духа. Смуток і страждання матері та дочки перемінилися на невимовну радість.

Кожен раз, читаючи Святе Письмо, ми стаємо духовними свідками великих чудес, які здійснював Христос для укріплення людської віри. Милосердний Учитель бачив людські труднощі, співчував кожній людині, яка з вірою в серці просила про допомогу. Інколи Христос випробовував віру людини перед Своїми учнями. Про таке випробовування ми дізнаємося із читання Святого Євангелія. Христос ніби не чув благання матері, яка йшла за Ним і голосно кричала: «Змилуйся наді мною!»

Любов матері до своєї дитини є безмірною. Страждання і муки дочки великим болем проникали в серце матері. Кожен, хто має дітей, може усвідомити материнський біль.

Апостоли ставилися з великою любов’ю до ближніх, і тому Господь вибрав їх Своїми учнями. Апостоли співчували бідній матері і просили Ісуса допомогти їй. Своїм прикладом вони показують нам, що слід молитись за тих, хто в біді.

Ця жінка була не із вибраного ізраїльського народу, а з хананеянів - ідолопоклонників. Однак її віра в Ісуса була настільки непохитна, що Христос сказав їй такі слова: «Твоя віра велика, – нехай буде тобі, як ти хочеш!» – і її дочка зцілилася.

Таким же смиренням здобув Його прихильність і римлянин-сотник: коли Він звернувся до Ісуса з проханням зцілити свого слугу, Господь відповів: «Я прийду і зцілю його». Сотник же у відповідь сказав: «Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово і видужає слуга мій» (Мф 8:7–8). І він не прийняв Господа під покрівлю свою – він прийняв Його в Своє серце. Чим більше смирення людини, тим більше вона отримує, і тим повніше.

Якщо ми хочемо, аби наша молитва була почута, молімося так, як молилася жінка-хананейка. Коли вона перший раз звернулася до Ісуса, то Він не озвався до неї і словом, а до учнів сказав: «Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого», тобто до євреїв. Тоді вона звернулася до Ісуса вдруге: «Господи, допоможи мені». Він їй відповів: «Не добре взяти хліб у дітей і кидати псам», але ті слова Ісуса її не образили, вона далі продовжує просити: «Так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх». Тими словами вона цілком упокорюється перед Ісусом і показує велику свою віру, що Він може виконати її прохання. На це Ісус їй відповів: «О жінко! Велика віра твоя: нехай буде, як ти хочеш» (Мф. 15:23, 25, 28).

Отож, молімося так, як молилася жінка-хананейка. Наша молитва буде лиш тоді вислухана, коли виконана з увагою, вірою, покорою і терпеливістю.

Волин. єпарх. відом.– 2017.– № 9 (154)

9 жовтня 2022 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери