Макарій Канівський та Овруцький – український православний релігійний діяч, архімандрит Пінський, Овруцький, Переяславський.
Народився в м. Овручі на Волині (тепер Житомирська обл.) на початку XVII століття в українській шляхетній родині: за одними даними, Токаревських, за іншими – Торських. Коли йому було 25 років, постригся у ченці з ім’ям Макарій у монастирі Успення Пресвятої Богородиці в Овручі. Невдовзі став ієродияконом, потім – ієромонахом. Потому його переводять у Куп’ятицький монастир, де він стає улюбленим усіма во Христі братом – за пломеніючу віру, чесність і безкорисність, відданість волі Божій. Його призначають настоятелем і керівником братства у заснованому ним монастирі при Каменецькій Воскресенській школі (біля Гродна).
У 1659 році братія Овруцького Успенського Заручайського монастиря вибирає його своїм ігуменом. Архієпископ Лазар, що керував тоді Київською митрополією, висвятив ченця на архімандрита і направив у цю обитель. Макарій керував нею майже 15 років. Багато бід і неприємностей довелось пережити. Це були тяжкі часи для Православ’я. Єзуїти й уніати, не звертаючи уваги на права, дані польською державою православним, усіма силами нищили нашу віру. Вони руйнували монастирі, виганяли монахів.
Також преподобний різними методами навчав люд. А братію вчив терпіння такими словами: «Небесного вінця прийняти неможливо, якщо не замучать за Закон». Так сталося і з самим Макарієм.
У 1676 році гетьман Петро Дорошенко, що був підданим турецького султана, підкорився російському цареві. Султан Магомет ІV замість нього проголосив гетьманом сина Богдана Хмельницького – Юрія, який був у нього в полоні. Турки пішли походом на Україну, підкорили її новому гетьману. Розрушивши Чигирин, вони підійшли до Канева, зруйнували і вирізали місто, обступили монастир. Вибивши двері обителі, ввірвалися до неї. Преподобний Макарій вийшов із хрестом і став при воротах.
Вороги схопили Макарія, почали катувати, а він молився до Бога, щоб Той укріпив його віру, аби залишитися вірним до кінця.
Коли турки покинули місто, люди прийшли розбирати згарище і знайшли тіло преподобного Макарія, яке не згоріло, а залишилося, як живе. Преподобний лежав у волосяниці з хрестом на грудях, а інший хрест був у руках. Його похоронили на тому місці, де був жертовник храму. Але місце за якийсь час було забуто.
Через 19 літ, у 1688 році, при копанні фундаментів монастирської церкви викопали і відкрили гроб, у ньому були нетлінні мощі святого Макарія. Від них відбулося багато зцілень. у 1786 році їх перевезли до Переяславського Воскресенського храму, бо на Канів часто нападали вороги.
Крім цього дня смерті, 26 травня відзначають день перенесення мощей святого, а 23 жовтня споминають у Соборі волинських святих.
