Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіВишиване благочестя
Статті

Вишиване благочестя

Віталій КЛІМЧУК, фольклорист

Українці не тільки гарно співають, заворожуючи серце слухачів мелодійно-душевними піснями про істинність почуттів, а й уміють свій талант, дарований Усевишнім, втілити в різноманітні форми декоративного мистецтва. Одне із таких – вишивка.

Цікаво, що перші вишивки на території України з’явилися ще за скіфів та в ранньослов’янські часи. Археологічні розкопки це підтверджують: знайдені на Черкащині фігурки чоловіків, створені ще у VI столітті, в оздобленні мають не тільки структурні особливості українського одягу XVIII–XIX ст., а й елементи давнього орнаменту. Про той же орнамент розповідав і арабський мандрівник в описах русів, які датуються Х століттям. Тому варто схилитися перед цим феноменом, що пройшов через стільки століть і повернувся до сучасних жителів нашої країни.

Вишивка – це й оздоблення одягу, й весільні рушники, й елементи, покликані прикрасити оселю: скатертини, фіранки, покривала тощо. Кому як не українцям, особливо дівчатам та жінкам, у всі часи було престижно навчитися вправно вишивати, прясти, ткати та шити! Якщо дівка не вишила рушників, то й заміж таку ніхто не сватав. А на вишитому полотні зазвичай красувалися слова: «На щастя, на долю». Благословляли молодят батьки Божим образом, інколи теж вишитим власноручно на домотканому полотні. Тема духовного начала присутня в рукоділлі вишивки досить помітно, особливо в західних регіонах, котрі до останнього не були повержені в атеїстичну прірву влади, яка боролася за «світле майбутнє», прийшовши до нас «в одежі овечій, а всередині вовки хижі» (Мф. 7:15).

Більшість мотивів для орнаменту українцям подарувала сама матінка-природа. Але те, що всю природу зобразити за допомогою голки і нитки неможливо, визначає основні інтерпретації візерунків, які містять той чи інший елемент із широким смисловим навантаженням. «Бо з повноти серця промовляють уста» (Лк. 6:45). Перш за все це геометричний (Гуцульщина, Поділля, Полтавщина) та рослинний (Буковина, Волинь, Поділля, Побужжя) орнаменти. По всій території України були розповсюджені весільні рушники з вишитими птахами і навіть символічно зображеними молодятами.

Значно пізніше, з налагодженням комунікації між регіонами і розвитком торгівлі, народився комбінований орнамент, який поєднує всі традиційні види в одне ціле. Він, до речі, дуже поширений у роботах сучасних майстрів. Проте переймання традиційних вишивок між регіонами в розвитку вишивального жанру аж нічим не зашкодило вдосконаленню майстерності. Майстрині спредковіку залишали колірною гамою ниток найсокровенніші сюжети власного життя, яке наповнювалось духовними цінностями.

Але прийшов час так званого будівництва комунізму, і навіть у народному рукоділлі став відчуватись крен у сторону підміни і фальшування правдивих сюжетів. Оскільки традиційною вишивкою на Волині було зображення рослинності, то і в дерев’яних рамках на стінах осель традиційно з’являлись вишивки квітів у різних інтерпретаціях. Композиційно досконалі, з гамою яскравих кольорів, вони не тільки радували око, а й уселяли певний життєвий оптимізм.

Особливого розповсюдження набували сюжети церковної чаші в обрамленні пишних квітів, яка стояла на книзі з написом «Біблія». Підтекст такої композиції якнайповніше виражав сподівання вірян у те, що життя буде квітучим і щасливим, якщо жити за Божими законами.

Таку пропаганду в мистецтві аж ніяк не могли сприйняти «нові господарі», що прийшли керувати свідомістю українців на заході держави у 1939 році. Ненав’язливо і цілеспрямовано кваліфіковані ідеологи почали змінювати сюжет: спочатку з таких вишивок зник напис «Біблія». Повна чаша знайшла собі підставку у вигляді безіменного друкованого видання. Саме таку традиційно-нетрадиційну картину ви бачите на фото. Вишита явно за «совєтів» і на догоду «совєтам». Проте сюжет із повною чашею вирішили конкретизувати. Автор цих рядків на власні очі бачив вишитий сюжет цієї картини в одній з осель с. Стеблі Ковельського району, де книга була підписана чітко, вагомо і зримо: «СПОРТ». Мовляв, займайся спортом, дбай про власне здоров’я – і буде твоя життєва чаша наповнена щастям по вінця… Творці «нових сюжетів» таки не читали ними ж завуальованої Книги, де написано: «Віддавайте кесареве кесареві, а Боже – Богові» (Мф. 22:21).

А ось вишиванки періоду «до визволення» «совєтами» позначені на Волині чисто духовно-церковними сюжетами, як-от картина Анни Шумик із Каменя-Каширського «Храм» та вишитий рушник «Ангел-охоронець» майстрині Марії Гречан із с. Заболотці Іваничівського району (див. фото), які творили, сповідуючи іншу істину: «Наблизьтеся до Бога, і наблизиться до вас» (Як. 4:8).

Проте такі вишиванки не геть безпечно було вивішувати у власній оселі. Адміністративного покарання за це, звичайно, не було передбачено, зате крапку в кар’єрі когось із перспективних мешканців тієї родини ставили безповоротно. Розповідають, що виховані тим часом скороспечені комуністи вшановували вишитими рушниками портрети вождя світового пролетаріату, який, примруживши лукаве око, мабуть, таки зловтішно насміхався над «визволеними із релігійних пут елементами»…

З часом десять Божих заповідей, вишитих дбайливою рукою на полотні, підмінено було на «Моральний кодекс будівника комунізму» на такому ж полотні дефіцитними нитками «муліне», які для такої важливої справи в умовах тотального дефіциту все ж знаходилися… Дітей на уроках ручної праці вчили голкою із червоною ниткою писати на перкалі абревіатуру назви партії, що веде до світлого майбутнього, а старшокласниць вчили вишивати образ дорогого вождя (бо яка ж дівка не мріяла вийти вдало заміж, вступивши до лав КПРС?).

Червоні нитки, фарби, полотна були затребувані часом як ніколи. Невипадково акцент було поставлено на кумачевий фон – до нього ставлення людей формувалось віками. Адже найпоширеніші та найшанованіші давніми українцями кольори – червоний та чорний. Вони вважалися колись магічними. Червоний свідчив про життєдайну енергію сонця, кохання, радість землі. Чорний – у жодному разі не колір смерті чи жалоби, як ми звикли вважати, швидше навпаки: він уособлював безліч закликів до родючого ґрунту, що забезпечував урожай і достаток.

Відповідно, дослідники вважають, що білий колір символізує світло і високодуховність, синій – холод і воду (є дуже часто антиподом червоному), жовтий – відображає свободу і щастя. Щодо зеленого кольору, то він найулюбленіший серед українців після чорного і червоного. Символізує ріст і розвиток, прагнення життя і дужу молоду силу. Коричневий у вишивці ототожнюється із засіяною ріллею, а сірий – із рівновагою та здійсненням бажань.

Отож, сучасним вишивальницям, чия майстерність є продовженням прабабусиних традицій, Усевишній дарує колір води, свободи та щастя. «Хіба ж не знаєте ви – що ви храм Божий і Дух Божий живе у вас? Якщо хто руйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм – ви!» (1 Кор. 3:16, 17). Ниток для втілення духовних сюжетів явно не бракує, як і бажання долучитися до творення справжнього народного духовного мистецтва й квітучого щасливого життя, основою якого є мудра і переконлива книга під назвою – Біблія.

Волин. єпарх. відом.– 2017.– № 6 (151)

19 травня 2022 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери