Новий рік – у Пилипівку. Чи святкувати?

Наші далекі предки зустрічали новорічне свято навесні. Згадаймо віншування в оселях господарів, яке розпочинається словами: «Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю!». Засівання нивки уособлювалось із приходом нового року, зачину на новий урожай і на продовження життя.

Та то – в минулі віки. Тепер із 31 грудня на 1 січня майже весь світ відзначає Новий рік – коли в православних розпал Різдвяного посту: наповнюємо келихи шампанським та горілкою, нарізаємо у тарілі ковбаси, сало, накладаємо салат олів’є, співаємо веселих пісень і запускаємо над хмільними головами яскраві феєрверки… Правда, звучить дивно? Багато хто з віруючих нашої Церкви вважає, що в тому вигляді, у якому відбувається новорічне святкування нині, воно не відповідає християнському благочестю. Підтвердженням цьому служить хоча б те, що саме 1 січня за церковним календарем відзначається пам’ять мученика Боніфатія. Саме святому Боніфатію ми молимося про позбавлення від недуги пияцтва. Тобто коли належить молитися за подолання пияцтва, багато хто саме цим гріхом насолоджується.

Але, з іншого боку, Церква не забороняє своїм вірним святкувати Новий рік. Як же гідно перенести православному християнинові це «випробовування Новим роком»? Ізолюватися всією сім’єю від суспільства, вдаючи, що ніякого свята немає? Чи, може, забути на один день про свою віру і віддатися стихії загального святкування? Чи святкувати взагалі? Звичайно, святкувати, але з пам’яттю, що триває Різдвяний піст.

Недаремно побутує приказка: «Віруючому свято, щоб помолитися, а невіруючому – щоб напитися». Саме навколо молитовного спілкування з Богом має будувати своє життя кожен православний. Головне, щоб святкування Нового року не було приводом до гріха і розпусти, а використовувалося нами як можливість подякувати Богові за добро, що Він дав нам у минулому році, та попросити Його допомоги і на майбутнє.

Щоб відволікти дитину та й себе від телевізора і захопленого споглядання через вікно на шаленство вулиці, займімо виготовленням вітальних різдвяних листівок для бабусь, дідусів, рідних і знайомих. Також потрібно нагадати дітям, що наближається Різдво Христове. Слід розповісти малечі про це свято. Можна також зайняти дітей вивченням колядок та віншувань.

Апостол Павло кожного свята нагадує: «Не упивайтесь…». Тому якщо трішки випити, то це не нашкодить, і Господь не засуджує. А якщо на тому зосередити всю святкову енергію, то воно, звісно, шкідливо. І не лише в піст, а й у будь-який день.

Різдвяний піст дає змогу духовно підготуватися до сприйняття радості події народження Христа. Для людини віруючої нема проблем відсвяткувати Новий рік, не порушуючи посту. Спокійно, в сімейному колі згадати події року, що минає, скористатись нагодою і щось добре побажати одне одному. Зустріч Нового року, як завжди, відзначити молитвою перед трапезою, а саму трапезу зробити пісною.

Молитва на Новий рік

Господи Боже, Творче і Будівниче всіх видимих і невидимих творінь, що створив часи і роки, Сам благослови Новий рік, що починається з цього дня, котрий ми числимо від воплочення Твого для нашого спасіння.

Дозволь нам цей рік і ще багато наступних провести в мирі і злагоді з нашими ближніми; укріпи і пошир Твою Святу Церкву, яку Ти Сам заснував і освятив спасительною жертвою Ісуса Христа.

Батьківщину нашу піднеси, збережи і прослав її; дай нам благополуччя, здоров’я, вдосталь плодів земних і чисте повітря; мене, грішного раба Твого, всіх рідних і близьких моїх і всіх благовірних християн як істинний наш верховний Пастир спаси, охорони і на шляху спасення утверди, щоб ми, йдучи по ньому після довгого і благополучного життя в цьому світі, досягнули Твого Небесного Царства і удостоїлися вічного блаженства зі святими Твоїми. Амінь.

Так можна провести рік, що минає.

Більше уваги ми приділяємо Старому Новому року, бо його духовне значення вагоміше. Це свято супроводжується й народними веселощами: піст-бо скінчився! Для християн 14 січня – день обрізання Господнього, коли Матір Божа принесла Його у храм для обрізання й найменування: «Наречеться ім’я Йому Ісус, бо Він спасе Свій народ». Спаситель став людиною, в усьому подібною до нас, крім гріха. Це поклало початок як підняттю багатьох, так і падінню теж багатьох. Це камінь, об який одні спотикаються, а інші вкладають в основу свого духовного будинку.

Отак і святкування Нового року під час посту може для одних стати приводом для падіння, а для інших – черговою нагодою проявити свої духовні сили. Все ж говіючи тілесно, необхідно говіти і духовно. «Постячись, браття, тілесно, постимо і духовно, руйнуючи всякий союз неправди», – заповідає Свята Церква.

Дехто вважає, що при сучасному тяжкому становищі в Україні, коли зарплати маленькі, а ціни чомусь ростуть, коли у багатьох серйозна нестача грошей, про піст узагалі не варто і говорити. У такому випадку слід нагадати слова оптинських старців: «Не хочуть постити добровільно – будуть постити недобровільно…»

Це останній багатоденний піст у році. Він починається 28 листопада і триває до 7 січня, триває сорок днів і тому іменується в Церковному Уставі Чотиридесятницею, так само, як і Великий. Оскільки заговини на нього припадають на день пам’яті апостола Пилипа, то цей піст називають Пилипівкою.

Різдвяний піст – зимовий, він служить для нас освяченням останньої частини року, таємничим оновленням духовного єднання з Богом і приготуванням до святкування Різдва Христового.

Для багатьох сучасників гучне відзначення Нового року і пошанування Різдва постає у свідомості й побуті як роздоріжжя – до якого берега пристати вірянину, де шукати справжні, непідробні цінності? Відповідь напрочуд проста. Якщо з цього приводу ще й досі маємо сумніви – читаймо уважніше Святе Письмо і ходімо частіше до храму.

Волин. єпарх. відом. – 2015. – № 12 (133)