Мучеників Марка, єпископа Арефусiйського, Кирила, диякона, та iнших багатьох (бл. 364). Преподобного Йоана, пустельника (IV). Святителя Євстафiя, сповідника, єпископа Вифинiйського (IX)...
Боговладдя
Чи настане цей суспільний лад в Україні?
Живемо в епоху демократії, тож вона здається нам універсальним і непорушним устроєм на всі часи і для всіх народів. Це найкраща з усіх суспільних систем, і вона може тільки безмежно вдосконалюватись. Хоча, можливо, й не найкраща. За відомим висловом Черчилля: «Правильно було сказано, що демократія – найгірша форма правління, за винятком усіх інших…». Мабуть, британський прем’єр-міністр мав на увазі «батька політології» Платона, який у переліку суспільних ладів демократію ставив на останньому місці.
Слово «демократія», як знаємо, походить від грецьких демос (народ) і кратос (влада), тому ще кажуть «народовладдя». Та немає такої наївної людини, яка повірила б, що народ і справді владарює через своїх виборних представників. Насправді керують еліти, переважно «грошові мішки»: як у Давньому Римі, так і тепер, як у нас, так і на Заході, а вибори – то тільки виборчі технології. Однак є речі глибші, ніж ця очевидність.
Ніщо не вічне на світі, тож чому б демократія – принаймні, її форма – мала бути унікальним винятком із непорушного правила? Ми змінюємо часи, часи змінюють нас. А оскільки список суспільних устроїв невеликий, то нинішню демократію має замінити один із тих, котрий уже був. «Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем» (Книга Екклезіаста, 1:9). Який же то може бути лад?
Декому здається дивним, що нічого в Писанні не сказано про демократію. Коли під натхненням Святого Духа складалася Біблія, у Середземномор’ї, зокрема в греків, демократія процвітала. Є в Божому Слові згадки про спорт, про філософію, про пластичні мистецтва, так притаманні античній культурі, а про демократію – нічогісінько. Для державного буття Свого вибраного народу Господь благословив тільки теократію та, як поступку, монархію.
Що таке монархія – відомо. Це єдиновладдя (князя, хана, царя, короля): безроздільне, або ж абсолютне, чи обмежене законом, тобто конституційне. А що таке теократія?
Слово «теократія» (Теóс – Бог) має кілька значень. Насамперед пряме: влада Всевишнього над усім світотвором. То була і Його безпосередня влада над людським суспільством у Раю; ця влада непроминальна у Небі; до цієї влади, нового Раю, прагнемо ми, нині сущі на землі.
Але не це значення терміна маємо зараз на увазі. У політології під теократією розуміють державний устрій, за якого політична влада в країні належить духівництву або ж коли глава держави є одночасно главою панівного віровизнання. Теократична форма правління була в різні часи, у різних народів, які сповідували різні релігії. Нині це Ісламська Республіка Іран та Місто-Держава Ватикан.
Не розглядатимем ані тисячолітнього досвіду Ватикану, ані двотижневого – Карпатської України 1939 р. (її президентом був священик-уніат Августин Волошин), ані досвіду Словаччини за президентства отця Йозефа Тисо в 1939–1945 рр. Зупинимося тільки на Православ’ї.
У XII–XV ст. у Новгородській республіці вибраний на вічі архієпископ очолював, за сучасною термінологією, виконавчу й судову гілки влади, керував державною скарбницею.
В 1516–1852 рр., тобто 336 літ, Чорногорія була теократичною державою. Нею правили князі у сані єпископа.
У 1960–1977 рр. президентом Кіпрської Республіки був предстоятель Кіпрської Православної Церкви Архієпископ Макаріос ІІІ.
Ці теократії були в чомусь успішні, а в чомусь ні, адже все людське – недосконале. Деякі були строго монархічними, а деякі поєднувалися з виборністю – головною ознакою демократії. Однак народи, які жили з таким ладом, жили – принаймні в цьому аспекті – за Божою настановою.
Проте вони суттєво відрізнялися від старозавітної теократії: мали структуру держави – писані закони, органи управління, регулярне військо, владу на весь народ, на всю національну територію тощо. А описані в Біблії так звані судді були одночасно священиками й вождями свого племені (коліна), але не державцями. Богообраний народ розпадався на маленькі групи, а ті – ще на менші. Це спричиняло криваву боротьбу всіх проти всіх. Євреї епохи суддів не спромоглися створити державної структури Богом даного ладу, в краї панував хаос. «У ті дні не було царя в Ізраїлі; кожен робив те, що йому здавалося справедливим» (Книга суддів, 21:25). Тому народ вимагав собі царя, і Господь дозволив завести євреям монархію – як попущення.
Чи може український народ у своїй державі встановити теократію? Тобто вчинити, чого вимагає Всевишній не тільки від стародавніх євреїв, адже Його слово – до всіх. Це була б докорінна зміна соціального ладу. Теоретично то мусило б мати такий вигляд. Ідея боговладдя повинна опанувати великі маси народу й значну частину еліти. Зрозуміло, що теократія має бути привабливою для самих діячів Церкви, тож треба виростити достатню кількість високоосвічених у різних галузях знань священнослужителів. Згодом за результатом референдуму в країні мирно й легітимно змінюється політичний устрій. За умов багатоконфесійності керівним органом держави стає парламент, далеким прототипом якого можна вважати нинішню Всеукраїнську Раду Церков і релігійних організацій.
Ця мрія була б зовсім неприйнятною для країн знецерковлених – Чехії, Франції тощо, але не для України. Є, щоправда, в цьому сценарії одна найбільша хиба: державна влада, здійснювана священнослужителями чи уповноваженими від Церкви, не буде позбавлена багатьох вад, притаманних людині...
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса