Свято встановлено на згадку про події, пов’язані з народженням Йоана Хрестителя, описані в Євангелії від Луки (Лк. 1:24–25, 57–68, 76, 80). За вченням Юдаїзму перед приходом Месії повинен явитись його попередник, предтеча, яким за пророцтвом Малахії (Мал. 4:5) вважається пророк Ілія.
Батько святого Йоана Хрестителя – священик Захарія, мати – праведна Єлизавета. Вони жили поблизу Хеврона (у Нагірній країні), на південь від Єрусалима. Досягли старості, але не мали дітей, бо Єлисавета була неплідна. Одного разу Захарія здійснював богослужіння в Єрусалимському храмі й побачив архангела Гавриїла, що стояв праворуч кадильного жертівника. Він звістив, що у Захарії народиться син, який буде провісником очікуваного Старозавітною Церквою Спасителя – Месії.
Свята Єлизавета зачала, і, боячись глузування з пізньої вагітності, таїлась п’ять місяців, поки її не відвідала Діва Марія, щоб розділити Свою і її радість. Єлизавета, сповнившись Духа Святого, перша привітала Марію як Матір Божу. Разом з нею Пресвяту і Сина Божого, що воплотився в Ній, вітав і предтеча Йоан, ще перебуваючи в утробі матері своєї праведної Єлизавети.
Йоан народився на шість місяців раніше за Месію.
З милості Божої він уникнув смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі й околицях. Виріс у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння суворим життям – постом і молитвою. Він носив грубий одяг, прихоплений шкіряним поясом, і харчувався диким медом та сараною. Залишився пустинножителем доти, доки Господь не призвав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові.
Прийшов час і почув Йоан слово Боже. Виступив він перед ізраїльським народом як учитель з таким самовідреченням, які може показати тільки людина, що піднеслася над усіма людськими слабкостями і пристрастями. Його слова були настільки сильні, що приголомшували численних слухачів до глибини душі й усі готові були прийняти його за обіцяного Месію. Але не про свою славу піклувався він. Святий Йоан Хреститель готував ізраїльський народ до зустрічі зі Спасителем.
Покаяння і віра в очікуваного Месію були головним предметом його проповіді, а хрещення водою служило знаком віри й покаяння. І до нього приходили жителі Єрусалима, всієї Юдеї та Йорданської країни, хрестилися від нього в Йордані, сповідаючи свої гріхи.
Але настає радісний історичний момент – приходить із Назарета до Йоана Сам Господь Ісус Христос. «Це мені потрібне хрещення від Тебе», – говорить предтеча Спасителю. І підкоряючись словам Владики, допускає Його і своєю правицею торкається голови Господньої. Хрещення Христа cупроводжувалося дивом – сходженням Святого Духа у вигляді голуба та голосом Бога-Отця з неба: «Цей є Син Мій улюблений...»
Після цієї події він як і раніше продовжує свою проповідь із закликом покаяння і виправлення життя, викриваючи людські вади й беззаконня. Передвісник сміливо звертає своє слово проти гордих фарисеїв і садукеїв, називаючи їх «породженнями єхидни». Він безбоязно та суворо викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього, – царя Ірода Антипу (правителя Галілеї, сина Ірода Великого) за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, той блудно жив з Іродіадою, дружиною свого брата Филипа. За це Йоан попав до в’язниці.
У день свого народження Ірод влаштував бенкет, на який з’їхалося багато знатних гостей. Соломія, дочка блудної Іродіади, своїм танцем під час бенкету до того догодила Іродові та гостям, що цар із клятвою обіцяв їй дати все, чого не попросить вона. Танцівниця, за порадою матері, негайно ж попросила дати їй на тарілі голову Хрестителя. Ірод боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше поважав і слухався. Боявся він і народу, який любив святого предтечу. Засмучений від такого прохання, він, одначе, не зміг порушити дану ним при гостях клятву і послав стражника в темницю. Кат відтяв Йоанові голову, віддав її Соломії, а та віднесла матері.
Але хоча Соломія могла вбити його, вона була безсила зупинити звістку, що була проповідувана ним. Той, Кого проповідував Йоан, – прийшов! Місія святителя завершилася.
Пам’ять про великого пророка, предтечу і хрестителя Йоана Церквою святкується сім разів на рік: 6 жовтня – на честь його зачаття, 7 липня – день його народження (різдва), 11 вересня (29 серпня) – день усікновення його глави, 20 січня (7 січня), наступного дня після Хрещення Господнього, 9 березня (24 лютого) – у пам’ять першого і другого знайдень його глави, 7 червня (25 травня) – в пам’ять третього знайдення його глави, 25 жовтня (12 жовтня) – перенесення з Мальти до Гатчини в 1799 році частини мощей.
