Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіІкона «Причащання святого Онуфрія»
Статті

Ікона «Причащання святого Онуфрія»

Тетяна ЄЛІСЄЄВА, завідувач Музею волинської ікони Ікона «Причащання святого Онуфрія»  із церкви Стрітення Господнього с. Михнівка Камінь-Каширського деканату

Майстер із Михнівки. «Причащання св. Онуфрія». 1717 р. Дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, сріблення, золочення. Походить із церкви Стрітення Господнього с. Михнівка Камінь-Каширського деканату. Експонується в Музеї волинської ікони.

Преподобний Онуфрій Великий жив у ІV ст. Святий віддалився у Єгипетську пустелю, де провів у пості й молитві шістдесят років, набуваючи головної християнської чесноти – любові – через смирення, бідність, чистоту та послух. Суворий, самітницький спосіб життя у служінні Господу став основою для розвитку інституту чернецтва.

Святого Онуфрія шанували як на Сході, так і на Заході. День його пам’яті – 12 червня. У кириличній традиції коротке житіє угодника входить у Мінеї та Про’логи. У західній традиції, на відміну від православної, життя Онуфрія рясніє численними легендами.

За підручником з іконопису Єрмінія, святий Онуфрій – старець, оголений, з довгими, до землі, волоссям і бородою. Його зображали у повен зріст, фронтально, з трав’яним поясом на стегнах.

У період пізнього середньовіччя та Ренесансу особливо популярним стає сюжет «Причащання св. Онуфрія», який знаходить втілення на волинських іконах ХVIII ст. Поширення ликів та вівтарних образів угодника як у монастирях, так і в парафіяльних храмах Волині цього періоду було пов’язане з греко-католицькими ченцями-василіанами, покровителем яких вважався святий Онуфрій. «Волынские епархиальные ведомости» за 1868 р. вказують, що майже у кожному уніатському монастирі краю можна побачити ікону з зображенням Онуфрія і детально описують ту, котра знаходилася в Милецькому монастирі

На переважній більшості волинських ікон ХVIII ст., які дійшли до нашого часу, сцена причащання св. Онуфрія подана з традиційними особами й атрибутами: ангел із чашею, Свята Трійця у хмарах, овочі й фрукти, корона і скіпетр, лев. Онуфрій зображується навколішки перед печерою з пальмою та струмком. Його постать оголена, тільки на стегнах – трав’яний пояс. Сиві волосся і борода сягають землі.

Ікона «Причащання св. Онуфрія» з музейної колекції, як свідчили залишки напису на рамі, була намальована для церкви Стрітення Господнього Михнівського монастиря на замовлення Григорія у 1717 р. Цей напис визначив умовне ім’я іконописця – Майстер із Михнівки, автора групи образів, що експонуються в Музеї волинської ікони. Для його творів характерні відкритий колір, народний типаж, конкретність у передачі одягу персонажів і побутових деталей. Традиційні темперні фарби прописано олією, в орнаментиці тла використано тонкий візерунок із винограду, аканта і гвоздики.

Образ святого Онуфрія на іконі Майстра з Михнівки повністю відповідає житійній оповіді: відмовився від наслідування царського престолу (корона і скіпетр), присвятив себе Богу (приймає причастя від ангела), його годував ворон у пустелі, лев вирив йому могилу. Простір ікони ніби розкривається навколо постаті молільника, золоте тло підкреслює блакить засніжених гір та зелень дерев на задньому плані. Онуфрій зображений просвітленим, відреченим од земних пристрастей, він належить іншому світу. Аскетизм зовнішнього вигляду підкреслено тьмяністю жовтої вохри, що використана для змалювання худого, майже невагомого тіла, і стражденним ликом із загостреними рисами та глибокими зморшками на чолі і щоках.

З образом Онуфрія контрастує зображення ангела з повновидим молодим обличчям, що поєднує свіжість юності та земну привабливість. Воно ніби осяяне внутрішнім сяйвом. Іконописець детально прописує плоди біля ніг святого Онуфрія: соковиті яблука та груші, зелені огірки та сизо-сині сливи, білосніжна редька та жовто-зелений гарбуз. У глибині печери – намальований хрест над горбком як символ тимчасовості земного життя, біля ніг – посох,символ пустельництва. Вгорі на купчастих хмарах намальована Новозавітна Трійця. В одязі Христа, як і в одязі ангела, майстер використовує повнозвучну червону барву. Живопис щільний, густий. Фарби яскраві, сама поверхня надзвичайно жива, бо проглядаються соковиті мазки. Це робить ікону по-святковому урочистою.

Надзвичайне розповсюдження зображень св. Онуфрія у ХVIII ст. було характерним не тільки для Волині, але й для інших земель, що входили до складу Речі Посполитої, зокрема Білорусі. Це свідчило про шанування угодника загальнодержавного характеру і його підтримку різними християнськими конфесіями, особливо монастирським середовищем.

Волин. єпарх. відом.– 2014.– № 6 (115)

25 червня 2020 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери