Цей образ датовано серединою ХVIII ст. Походить із храму с. Троянівка Маневицького деканату. Матеріали: липа, левкас (ґрунт із крейди і клею), темпера, олія, сріблення, золочення. Ікона надійшла до Волинського краєзнавчого музею 1984 року. Реставрована у Київському художньому інституті в 1990 році.
Основою сюжету цього образа стала історія Старого Заповіту, викладена у книзі Буття (18:1–16). В ній ідеться про трьох Ангелів, що гостювали в Авраама: «І явився йому Господь біля діброви Мамре, коли він сидів при вході в намет, під час спеки денної. Він звів очі свої і глянув, і ось, Три Мужі стоять навпроти нього. Побачивши, він побіг назустріч Їм від входу в намет і поклонився до землі, і сказав: Владико, якщо я знайшов благовоління перед очима Твоїми, не пройди мимо раба Твого...». Гостинність Авраама проявилася в обмиванні ніг Подорожнім Чоловікам, у пригощанні Їх.
В образі Трьох Подорожніх Сам Господь завітав до праотця Авраама. Внаслідок цього сталося чудо – у подружжя вельми поважного віку народився син Ісак.
Пошанування Трійці на Русі вкорінилося ще з прадавніх дохристиянських часів. В усіх сферах народного життя було присутнє уявлення про триєдиність (щоправда, своєрідне). На іконі, написаній художником з народу, відобразилося саме таке самобутнє народне сприйняття Єдиного Божества, представленого в Трьох Іпостасях. Оптимістичний настрій виразився в накритому столі посередині композиції, в центрі якого розміщений золотий кубок з вином. Він є праобразом таїнства Причастя. Червоні груші та яблука, рожевий виноград відтінені зеленими листочками. На тлі білої скатертини ці дари поруч зі срібним посудом сприймаються свіжо та благодатно.
Трьох Гостей маляр зобразив Ангелами з ніжними юними ликами і довгим світлим волоссям, у срібно-золотому одязі. Палиці в їхніх руках є символами влади. Ангел зліва уособлює Саваофа, Бога-Отця. Міська споруда у верхній частині ікони символізує Божу світобудову, впорядковане буття.
У центрі бачимо Ангела, що втілює Спасителя, Бога-Сина, Ісуса Христа. Його символ – дерево. Із сивої давнини в народній пам’яті це дерево життя, дерево пізнання – у Старому Заповіті, дерево хреста – в Новому.
Ангел справа відображає Святого Духа, Духа – Утішителя, символом якого є гора. Сходження на гору асоціюється з підняттям над земним буттям, осягненням духовних висот. На Троянівській іконі не відображено гір, бо художник не надто заглиблювався у богослів’я, закладене у зміст образа. Біля столу зображений Авраам у червоному камзолі, який стоїть навколішки, зі схрещеними на грудях руками, перед своїми Гостями. У глибині ікони, справа бачимо Сарру біля дверей дому. Вона одягнута за традиціями XVIII століття: у червону сорочку, білі фартух і намітку. Яскраві плями одягу доповнюються зображенням зеленого дуба вгорі над Ангелами. Сакральний зміст ікони висловлює золочене тло, яке разом із трьома Небожителями відтворює найбільшу таємницю буття Бога.
Живописне зображення доповнено різьбленням по левкасу. На золоченому фоні ним виконано орнамент із дубових листочків і краї німбів, на одязі Ангелів – лінії складок.
Композицію Ангелів можна об’єднати лінією круга, а нижній край столу і лики Ангелів утворюють лінію еліпса. Ці елементи сферичності трактуються як образи світобудови і виражають зміст Святої Трійці.
