Суть Христового воскресіння

«Христос воскрес!» Ось уже 2000 років цими словами християни вітають один одного, сповіщаючи про найвеличнішу подію у світі – воскресіння Христове. Суть же його для багатьох і досі залишається незбагненною. Іноді вона зводиться до примітивного розговіння після тривалого посту і до банального освячення великодніх страв. Насправді ж воскресіння Христове дало людям свободу, воно вказало шлях до спасіння. Переможено зло. Людство отримало вічний захист від нього великою ціною – смертю Спасителя на хресті.

Сталося небачене диво. Коли Марія Магдалина, Петро й Іван прийшли до гробу Господнього, там нікого не було. Лише двоє ангелів запитали: «Чого шукаєте живого серед мертвих? Немає Його тут, бо воскрес». Своїм воскресінням Христос переміг смерть, яка досі була платою за гріхи. А подолавши смерть, тим самим очистив людей від гріха. Саме тому в пасхальному тропарі співаємо: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував».

– Під силою благодаті Господньої – чудотворної Божої сили – здійснюється вчення Христове. І апогей – це плата за гріхи всього людства, – говорить протоієрей Віктор Михалевич, – Ісус для цього й прийшов. Без плати за гріхи людина не могла б іти до Раю. Ми знаємо: старозавітні праведники в Рай не потрапляли з тієї причини, що людина робила гріх і не було плати за гріх. Аж поки не прийшов Месія.

Про те, що на землю має прийти Месія, знали ще старозавітні пророки. Коли Ісус преобразився на горі Фавор, то Ілля і Мойсей вели з Ним мову про кінець, який чекав Христа в Єрусалимі.

– Уже наперед було все передбачено: тільки Господь їм відкрив, я’к це має бути, – каже владика Михаїл. – Тому що вони очікували це викуплення. Але їм як людям було це приховано. Ангели не знали про народження Ісуса Христа: як говорить Євангеліє, дивувалися народженню Христа; відповідно, для них було приховано й викуплення. А Господь знав силою Божества про Свої майбутні страждання і про Своє майбутнє воскресіння.

Для того, щоб подолати смерть, Ісус мусив померти. Чому саме Він, а не хтось інший? І чому, якщо Він Бог, Христос не відвернув від Себе цих страждань? Треба було, щоби постраждала людська плоть. Якби на хресну смерть за гріхи всього людства пішов би простий чоловік, він би не воскрес. А в Ісуса окрім людської була ще й Божественна природа, він був Богочоловіком, і саме тому міг здолати смерть.

– Як Бог Ісус знав, що Йому треба понести страждання. У Молінні про чашу якраз про ці два моменти найбільше оповідається, – продовжує владика. – «Знаю: хай буде воля не Моя, а Твоя», і каже: «Хай йде мимо Мене чаша ця». І тут же: «Хай буде воля Твоя». Знає, що Йому треба йти на хрест волею Божества, але як людина каже: «Я не хочу страждати». Просить, щоб Господь відмінив для Нього цю місію і в той же час терпить.

– Лукавий навіть не уявляв, що так він може програти в цьому, що Господь заплатить ціну. Що Сам Син Божий візьме гріхи всього людства на Себе.

Христос знав, що Його чекає зрада. Проте не покинув Своїх учнів, а навпаки – перед Тайною вечерею омив їм ноги.

– І сказав: «Так, як Я робив, так і ви робіть. Якщо Я, Учитель, вам омиваю ноги, то показую приклад, як ви повинні чинити у своєму житті. Тому що Я прийшов не для того, щоб мені служили, а Я прийшов для того, щоб послужити людям». Зміст цієї події в житті апостолів та Ісуса Христа дуже простий: ми приходимо в цей світ, щоби виконати якусь місію, місію життєву, – говорить митрополит Мисаїл, – Господь кожній людині дає талант і вона через примноження свого таланту несе свою місію.

В останні дні земного життя Христос встановлює таїнство святої Євхаристії. Його чекає смерть, якою Він викупить людство від гріха і подарує життя вічне. Але чи прийме людство цей дар? Чи прийме заплачену за це ціну? Ісус чинить дуже благородно: маючи повноту Божої влади, не встановив її ні над ким, не впокорив Собі нікого. Натомість залишив заповідь любові.

– Заплачено ціну. Але людина має прийняти ту ціну. Якщо людина не приймає, вона не є спасенна, – розповідає отець Віктор. – От сьогодні хто отримує спасіння? Хто приймає. Христос заплатив ціну, але ти можеш не прийняти ту ціну. Сьогодні питають, чому навколо стільки неправди, зла? Тому що людина не приймає праведності. Людина приймає гріх, чинить протилежне цьому. І коли прийде Суддя, тоді Він воздасть.

Але є одне але. До Бога потрапити можна тільки поєднавшись із Ним. Для цього треба прийняти Його Тіло і Кров. Тому під час Таємної вечері Ісус встановив таїнство Євхаристії, іншими словами – Причастя. Ця подія замінила старозавітні жертвоприношення тварин на новозавітне жертвоприношення Самого Господа. Апостол Павло говорить, що християни викуплені дорогою ціною – Кров’ю самого Ісуса Христа. Установлене таїнство Причастя стало основою євхаристичного канону, – кульмінації Літургії. Під час нього хліб і вино силою Духа Святого перетворюються в Тіло і Кров Ісуса Христа. Коли ними причащаються вірні, то в цей момент з’єднуються із Самим Господом.

– Тайна Вечеря – то початок здійснення Божої таємниці, – провадить священик Віктор Михалевич. – Тобто, коли Господь пішов у Гефсиманський сад, перед тим була Тайна вечеря. Господь каже: «Я би дуже хотів пити з вами чашу, це остання Моя чаша. Тепер питиму вже тоді, коли буду в Царстві Небесному». Господь запровадив таїнство Євхаристії. Потім відспівали молитву, пішли в Гефсиманський сад, де Юда і зрадив Христа. Ісуса взяли вояки під варту, нічний суд у Каяфи, побиття, суд Понтія Пилата, смерть, воскресіння – це все невіддільне одне від одного. І це щоразу в комплексі сприймається християнином. Тобто окремо не може бути Причастя, а воскресіння і страждання – це все разом. Тобто ламання хліба – є розп’яття Тіла Христового, плоті Христової. Його рани – Кров Ісуса, яка в чаші, яку ми тримаємо, – це ті рани, які на хресті кривавіли.

Смерть на хресті була на той час найганебнішою. До неї засуджували найбільших грішників. І хоча Пилат не бачив, за що можна було б засудити Ісуса, натовп вимагав Його розп’яття. Христос ішов, падаючи. Він ніс важкий хрест, на голові – терновий вінець, Його зреклися учні. Одні йшли за ним плачучи, інші глузували й принижували Його Божественне начало. Ісуса гвіздками прибили до хреста. І попри нестерпний біль Ісус просив Отця простити своїх розпинателів, показуючи Свою велику любов і смирення. Ось він – момент розп’яття, коли Кров’ю Ісуса всі мертві стали вільними.

– Людина виправдана Кров’ю Христовою, ранами Ісуса. У цьому якраз і вся тайна. І тому Воскресіння, смерть, Воскресіння поєднуються знов між собою, – продовжує отець.

Викупивши людство від гріха, Спаситель тим самим проклав кожній душі шлях угору. Звичайно, Бог міг зробити так, щоби всі були праведниками і потрапили в Рай. Але кому потрібні маріонетки? І Христос вчинив дуже благородно: наділив людину здатністю мислити і дав можливість кожному розвиватися, вдосконалюватися і самому вибирати, де перебувати після тілесної смерті.

– Господь залишає людині право вибору, інакше це була б не людина, а робот, який не має своєї волі, – пояснює владика. – Уже була закладена воля вибору людини при її створенні. Господь каже: «Зі всіх дерев плоди їжте у цьому райському саду, а від дерева пізнання добра і зла не їжте». Є вибір, інакше це не мисляча істота, яку створив Господь. Інакше б істота не була б образом і подобою Божою. Бог керує Сам Собою, і людина повинна керувати своїми вчинками.

– Коли я вибираю бути рабом Божим, присвяченим Богові, це мій вибір, – каже отець. – Це коли духовна людина каже тілесній, що робити. І коли це виконується, тоді якраз відбувається перемога, освячення, це подвиг, це труд. Чому «Царство Боже береться зусиллями»? Тому що доводиться йти проти течії, проти бажань плоті, проти широкої дороги світу, яка саме пропагує гріховне життя, проти гріховних насолод. Сила гріха – в насолоді. Людина й хотіла б цього, але вона каже: ні, я цього не буду робити. Вона розпинає свою плоть.

Воскресіння Христове стале основою нашої віри. Перемога життя над смертю, добра над злом, правди над неправдою. По суті, воно розкриває перед кожним перспективу, ставить мету, заради чого жити, щоби після тілесної смерті не загинути, а поєднатися з Тим, Хто несе світло правди, Хто несе спасіння. Адже, як сказав апостол Павло, якщо Христос не воскрес, то і віра наша даремна. І саме тому не співоче Різдво, не заквітчану зеленню Трійцю, а Пасху Христову Церква виділяє з-поміж інших свят як найбільше і найвеличніше, називаючи ще його Великдень – Великий день. Христос воскрес!

Волин. єпарх. відом.– 2012.– № 4 (89)