Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіОбраз «Благовіщення»
Статті

Образ «Благовіщення»

Тетяна ЄЛІСЄЄВА, завідувач Музею волинської ікони Образ «Благовіщення» із церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Баїв Луцького районного деканату

Образ «Благовіщення» із церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Баїв Луцького деканату. 1693 р. Матеріал, техніка: дерево, левкас, темпера, золочення, гравіювання. Експонується в Музеї волинської ікони.

7 квітня відзначається одне з дванадцяти найбільших свят візантійського літургійного року – Благовіщення Пресвятої Богородиці. В основі свята – «блага вість» архангела Гавриїла Діві Марії (звідси і назва – Благовіщення) про народження у Неї Божественного Немовляти, Спасителя роду людського. (Лк. 1: 26–28). У перші століття Християнства це свято вважалося Господським, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви: Христове зачаття, Благовіщення про Христа, Початок відкуплення, Благовіщення ангела Марії. У VII ст. утверджується сьогоднішня назва для всієї Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці, а саме свято належить до Богородичних.

Найдавнішими о’бразами Бла­го­ві­щення є фрес­ки у давньоримських катакомбах, зображення на ранньохристиянських саркофагах і мозаїках церкви Марія Маджоре в Римі. В усі часи тема Благовіщення була популярною не тільки в іконописі та монументальному живописі, але й у мініатюрах рукописів, скульптурі, шитті та різьбленні іконостасів.

На Волині зображення Благовіщення бачимо у празниковому ряді іконостасів, у клеймах царських врат, на окремих образах і дияконських вратах. У збірці Музею волинської ікони зберігається ряд ликів Благовіщення Пресвятої Богородиці XVII–XVIII ст., виконаних у темперній і олійній техніках. Серед них особливою майстерністю вирізняється ікона з церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Баїв Луцького району, передана до музею громадою в 2008 році.

На ній дія відбувається в покоях Марії. Богородиця зображена на тлі балдахина-ківорія перед столом з розгорнутою книгою. Витоки цієї іконографії пов’язані з одним апокрифічним Євангелієм (псевдо-Матвія), яке розповідає, що під час явлення архангела Марія читала Святе Писання, найвірогідніше – пророцтво Ісаї: «Ось Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл» (Іс. 7:14). Розкритою правою долонею Вона приймає благу звістку архангела Гавриїла, який зображений на хмарині як вісник неба, з традиційною гілкою білих лілій у руці – символом чистоти і непорочності Богородиці. Присутність небес передано золотим тлом та голубом – Духом Святим, Який сходить у променях світла. Тут бачимо дію Пресвятої Трійці у найглибшому значенні таїнства: волю Всевишнього Отця сповіщає архангел Гавриїл, Син Божий втілюється в лоно Богородиці, а чудесне воплочення проводить Святий Дух.

Іконописець збагачує колористичне рішення композиції широкою гамою відтінків, завдяки чому форма тіла чи бганки одягу набувають м’якої пластичності й тонального багатства. Поєднання делікатного світло-рожевого кольору в ликах з переважаючим благородним сірим кольором створює світлий і ліричний образ. Рисунок складок вбрання Марії та хмар під ногами архангела наслідує живописні традиції західноєвропейського середньовіччя.

На золотому різьбленому тлі розміщено прямокутне клеймо, окреслене однією графією, в якому вписано назву ікони – «Благовіщення». Вздовж нижнього краю малярської площини (над нижньою планкою рами) чорною фарбою по рожевому поземі нанесено ще один напис, який інформує про доброчинців (донаторів) ікони і час її створення. Напис зберігся, але ліва його частина не прочитується (фарба «поповзла», контури літер стерлися). Можна розібрати: «Сей образ … за старання (?) … священного ієрея отца Даніла А за коштом рабов Божиіх Давида Луки Игната и прочих из громади Цеперовской села Отданъ за отпущение грехов своїх. Року 1693 месяца марта дня 24».

Особливості образного трактування персонажів, малярсько-технічні прийоми виконання, нюанси колористичного рішення дозволяють пов’язати створення образа в майстерні, яку очолював Йов (Кондзелевич). Про це свідчить аналогічне зображення сцени Благовіщення на іконі празникового ряду, виконаного ним і майстрами з Волині для Скиту Манявського на Прикарпатті у 1698–1705 роках (нині експонується в Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові).

Ікона «Благовіщення» представляє піднесення волинської школи українського малярства перелому XVII–XVIII ст. і засвідчує надзвичайно високий професійний рівень переважної більшості збережених пам’яток цього періоду.

Волин. єпарх. відом.– 2015.– № 4 (125)

7 квітня 2021 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери