Мучеників Марка, єпископа Арефусiйського, Кирила, диякона, та iнших багатьох (бл. 364). Преподобного Йоана, пустельника (IV). Святителя Євстафiя, сповідника, єпископа Вифинiйського (IX)...
Копія Белзької (Ченстоховської) ікони Богородиці з Володимира
Образ «Белзька (Ченстоховська) ікона Богородиці». Копія кінця XІX ст. Матеріали і техніка: дерево, олія, сусальне золото, стрази, живопис, різьблення по дереву, золочення. Походить із костелу м. Володимира. У Волинському краєзнавчому музеї з 1961 року. Нині зберігається у фондах Музею волинської ікони.
19 березня християни вшановують Белзьку, або Ченстоховську чудотворну ікону Богоматері. День уславлення присвячений її принесенню з Єрусалима в Константинополь. Пізніше ікона прославилась чудесами вже на наших землях. Як вона потрапила у Київську Русь, є багато версій. За однією із них ікону привезла до Києва в шлюбному посагу візантійська царівна Анна. Згодом святиня перейшла у спадщину до князя Лева, сина короля Данила Галицького, який помістив її у замкову церкву м. Белз (нині Сокальського району Львівської області). Відтоді Матір Божа не раз захищала тутешній люд від нещасть. Невдовзі слава про чудотворну ікону поширилася. До неї йшли зі своїми жалями знедолені й бідні, йшли за порадою і втіхою, за порятунком від хвороб, стихійних лих і ворогів. З любов’ю й пошаною стали іменувати ікону Богородиці Белзькою чудотворною.
Коли Галичина потрапила під владу Польщі, намісник Галичини польський князь Владислав Опольський вивіз ікону в костел на Ясній Горі у місті Ченстохові (Польща), де вона перебуває й сьогодні. Так Белзька чудотворна стала чудотворною Ченстоховською, найшанованішою в католиків Польщі – це символ їх національної гордості.
Ікона написана у Константинополі в ІX–XI ст. Це рідкісний варіант Маріїного образа, який поєднує риси візантійської Одигітрії (Провідниці) та латинської Долороси (Скорботної Матері). Унікальний психологічний вплив на людей згорьованої, потемнілої від передчуття мук, що очікують Її Сина, Богоматері призвів до величезної популярності ікони у православному й католицькому світі. В Україні й Польщі відомі численні її копії (списки).
На волинській іконі Діва зображена фронтально. На лівій руці Вона тримає маленького Ісуса. Права – невисоко і спокійно піднята у жесті моління до Сина. Зображення Богородиці на іконі ніби ілюструє слова древнього апокрифа: «...лик Марії був смаглявий і овальний, волосся кольору стиглої пшениці, рот маленький червоний, очі форми плодів мигдалю...». Ці благородні риси під пензлем майстра набувають невимовного блаженства. Серйозний і правильний, холодної краси лик Богородиці, писаний темною вохрою, випромінює спокій, зосередженість і внутрішню силу. Погляд злегка примружених карих очей проникливий і впевнений, а міцно зімкнуті вуста сповнені рішучості. Перед нами – Заступниця й Захисниця. На правій щоці Богоматері – два рубаних шрами (за легендою, від удару татарською шаблею з роздвоєним клинком), які надають Її виразу обличчя трагічного відтінку. У глибині Її прекрасних очей закрався бездонний смуток, серце пройняте великим стражданням Сина, готове відгукнутися на всі людські біди. Згорьована, вистраждана, Вона несе до Сина свою печаль і Своє вічне заступництво за людей, протягуючи до Нього руку. Поруч – Христос, здатний почути Її і відповісти на Її молитву. У Його лику загадково поєдналися дитяча миловидність (округле личко, пухкі щічки, тоненька шия) і глибока недитяча мудрість та сила Владики світу (спрямований до неба ясний погляд великих очей, величава постать, облачена в золоті одежі, благословляючий жест, Євангеліє – символ Христового вчення, принесеного Ним у світ).
Грандіозна значимість та особлива урочистість образа досягається багатством золотих декорованих німбів і тла, збагаченого променями. Царственої величі додає момент коронування: безтілесні й невагомі ангели у білих одежах з яскравими крильцями, зависаючи у повітрі, підтримують на головах Богородиці і Христа розкішно оздоблені корони (після коронації 1777 року Папою Климентом ХІ цієї ікони на багатьох її копіях Богоматір та Ісуса зображали коронованими). У нижній частині образа читаємо польскою: «Pod twoja, obrone uciekamy sie» («Під Твою милість прибігаємо»).
Цариця Небесна і Матір усіх християн бере на Себе людські молитви, з помноженою силою передає їх Христу і дарує надію на спасіння і захист змученим душам.
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса