Мучеників Марка, єпископа Арефусiйського, Кирила, диякона, та iнших багатьох (бл. 364). Преподобного Йоана, пустельника (IV). Святителя Євстафiя, сповідника, єпископа Вифинiйського (IX)...
11 березня – святителя Порфирія, архієпископа Газького
Нині важко когось здивувати благодійністю. Ба навіть це явище стало звичним, бо взамін розрекламованих щедрот благодійник розраховує на світську популярність, а вона, в свою чергу, допомагає ще успішніше вести бізнес або ж займати ще вищі посади.
А чи багато ми знаємо благодійників, що отримавши батьківський спадок і не маючи за душею нічого, крім родинного скарбу, все до копієчки роздавали бідним та жертвували на храм Господній?
Порфирій, архієпископ Газький, народився близько 346 року в Солуні у Македонії. Батьки були людьми заможними, і це дозволило йому здобути хорошу освіту. Маючи в серці любов до чернечого життя, у двадцять п’ять років він залишив батьківщину і відправився до Єгипту, де трудився на Нітрійській горі під керівництвом преподобного Макарія Великого. Там він зустрівся з блаженним Єронімом і разом з ним відправився до Єрусалима, потому поселився в Йорданській пустелі для молитовного і постового подвигу.
Там святий Порфирій упав у тяжку недугу. Для зцілення він вирішив піти до святих місць Єрусалима. Одного разу біля підніжжя Голгофи Господь відвідав Свого раба у сновидінні. Порфирій побачив Ісуса, Який зійшов з хреста і звернувся до нього зі словами: «Прийми це Древо і бережи його». Прокинувшись, відчув себе здоровим. Слова Спасителя незабаром здійснилися: Патріарх Єрусалимський рукоположив святого Порфирія в пресвітерський сан і поставив його хранителем Чесно́го Древа Хреста Спасителя. У той час і трапилась описана вище подія, що своєю щирою благодійністю не мала рівних серед жертводавців.
395 року помер єпископ міста Газа (в Палестині). Місцеві християни відправилися в Кесарію до митрополита Іоана з проханням поставити їм нового архієрея, який міг би протидіяти язичникам, яких було більшість у їхньому місті. Промислом Божим митрополит поставив єпископом у Газу єрусалимського пресвітера Порфирія.
Прибувши в Газу, святитель виявив, що там було лише три християнські церкви, а язичницьких капищ та ідолів – незчисленна кількість. У той час не було дощів і тому панувала велика посуха. Жерці приносили жертви ідолам, але лихо не припинялося. Святитель Порфирій призначив для всіх християн піст, відслужив всенічне бдіння й обійшов із хресним ходом усе місто. Відразу ж небо покрилося хмарами, загримів грім і пішов рясний дощ. Побачивши таке диво, багато хто з язичників виголошував: «Один Христос є Бог Істинний!» Після цієї події до Церкви приєдналися багато людей, прийнявши святе Хрещення.
Проте язичники, як і раніше утискали християн, усували їх від суспільних посад, обтяжували податками. Єпископ Порфирій і митрополит Кесарії Іоан відправилися до Константинополя, щоб просити захисту в імператора. Їх прийняв святитель Іоан Златоуст і надав допомогу.
Владики Іоан і Порфирій були представлені імператриці Євдоксії. «Потрудися за нас, – сказали єпископи цариці, – і Господь пошле тобі сина, який стане царем за твого життя». Євдоксія дуже бажала мати сина, тому що досі у неї народжувалися дочки. І дійсно, в імператорському сімействі за молитвами святителів народився спадкоємець. 401 року послідував указ імператора про зруйнування в Газі ідольських капищ і надання християнам більших прав. Крім того, імператриця дала святителям кошти для будівництва нового храму, його звели в Газі на місці найголовнішого капища. Однак, згодьтеся, жертовні кошти імператриці були не останніми в скарбниці, велич її благодійності відверто поступалася щирій благодійності Порфирія. Тому-то і залишився він у пам’яті містян яскравим прикладом беззастережної самовіддачі вірі.
Святитель Порфирій до кінця життя повністю утвердив Християнство в Газі й захистив свою паству від утисків язичників. За його молитвами здійснювалися численні чудеса. Протягом 25 літ архіпастир наставляв свою паству і помер у похилому віці, 420 року.
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса