Образ «Богоявлення Господнє». XVIII ст. Походить із храму с. Перванче Горохівського деканату. Матеріал: дерево (липа), левкас (ґрунт із крейди і клею), темпера, олія. Змішана техніка живопису. Ікону передано в обласний краєзнавчий музей 1981 року. Це складова празничного ряду іконостасу, частина з якого експонується в Музеї волинської ікони. Реставрована у 1987 році авторкою цих рядків.
На образі бачимо Ісуса Христа, що приймає Хрещення у ріці Йордан від Йоана Хрестителя. Йоан виконує те, що велить йому Христос, щоб «виконати всяку правду» (Мф. 3:15).
Бог Отець із небесного круга благословляє Ісуса словами: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3:17). Святий Дух у вигляді голуба об’являє час Божої благодаті. Ця велична подія – найбільш промовисте об’явлення Пресвятої Трійці, тобто – Богоявлення. Це таїнство показало, що Небо відкрите тим, хто приймає Ісуса. Христос, освятивши Йордан, освячує увесь сотворений світ. Ікона ж дає можливість бачити духовне через матеріальні форми і спілкуватися з невидимим.
Перванчівський образ Богоявлення поєднав здобутки іконопису попередніх віків з пошуками доби бароко, притаманними загальноєвропейському живопису того часу. Це – світлотіньове моделювання, пластична витонченість, просторова побудова краєвиду. Іконописець через богоспілкування отримував можливість вибирати з нових художніх засобів ті, які найкраще відкривають духовний світ. Таким чином, іконопис змінював свій стиль.
Автор цієї ікони володів церковними канонами і символами, які не сковували його, а навпаки – давали свободу від сумнівів і оберігали від розриву між змістом і формою. У композиції застосовано принцип симетричного відображення двох сфер – небесної і земної. Вертикальну симетрію мають голубе небо вгорі зображення і Йордан унизу. Ці площини символізують Божу благодать, якою посвячується земля через води Йордану.
Простір неба ознаменовано колом, де ширяє голуб – Святий Дух. Побудова ікони з допомогою кіл, напівкіл і центричності є органічною для неї, бо символізує вічність Божественної енергії, досконалість, закінчення.
Два береги Йордану вписуються в умовні півкола й утворюють горизонтальну симетрію ікони. На лівому березі зображено двох ангелів – втілення духовного, на правому – Йоана Хрестителя, що вособлює земне життя, бо він сказав: «...Я недостойний розв’язати ремінь взуття Його». Поєднує їх формою і змістом постать Ісуса Христа, Який одночасно Бог і людина. Прочитуються як символи чотири дерева над зображеними чотирма постатями, адже на іконі нема нічого випадкового. Два стрімкі кедри нагадують небесних посланців – ангелів. На крутому схилі гори похилене зелене дерево наче сходить на землю – це символ Ісуса. Стовбур цього дерева багатозначно підтримує крило ангела.
Справа – дерево з розлогою широкою кроною, співзвучне постаті Йоана Предтечі, символізує земне життя.
Духовну природу ангелів якнайкраще передають розділені поли їх одягу та білі і світло-голубі крила. Насичений зелений колір плаща Йоана відображає його людську природу.
Присутність Божественної енергії позначає білий колір покривала в руках ангела і пов’язка на стегнах Ісуса.
Єднальним центром ікони є червоний плащ, який служить тлом для центральної постаті. Один його кінець підтримує ангел, другий звисає з лівої руки Ісуса. Червоний колір – символ жертовної місії Спасителя і Його Божественної любові.
Але правильне розуміння художніх засобів, застосованих в іконі, не може замінити молитовного спілкування з нею, бо лише через молитву можна спілкуватися з вічним.
