
Вівторок
Мучеників Єрмила та Стратоніка (бл. 315). Преподобного Іринарха, затворника Ростовського (1616). Преподобного Єлеазара Анзерського (1656). Мученика Петра Анійського (309–310). Преподобного Якова, єпископа Низибійського (350)...
Це велике свято Православної Церкви. Обрізання з часів Авраама в юдеїв здійснювалось над восьмиденними хлопчиками і служило знаменням входження в союз (заповіт) із Богом. При обрізанні немовляті давалось ім’я. Христос, що походив за плоттю з юдеїв, був також обрізаний на восьмий день після Свого народження і названий Ісусом – іменем, пророкованим Діві Марії архангелом Гавриїлом. Таким чином, Обрізання Господнє – це також свято наречення Господа іменем Ісус. Святкуванням обрізання Церква стверджує віру в те, що Спаситель був Боголюдиною і прийняв істинне тіло людини, а не примарне, як учили деякі єретики.
Початок свята відноситься до перших століть Християнства. До нас дійшли повчання отців Церкви IV ст. на нього – Амфілохія Іконійського, Григорія Нісського, Амвросія Медіоланського та інших. Від Vст. збереглась бесіда на день обрізання Максима, єпископа Туринського. У IV ст. з відзначенням Обрізання було поєднано святкування Василія Великого, тому в цей день здійснюється Літургія Василія Великого. Празник триває один день і є одночасно завершенням торжества Різдва Христового.
Отже, у Старому Завіті обрізання було знаком союзу Бога з Авраамом і його нащадками. Цей обряд мав дуже велике значення, оскільки символізував зарахування до членів єдинобожної релігії, підкорення себе відповідним обов’язкам. Невиконання цього закону означало його ламання та виключення з членства народу.
Однак слово «обрізання» вживається у Старому Завіті часто і в символічному значенні, коли говориться про обрізання чи необрізання серця, уст, вух, тобто про необхідність бути слухняним Богові чи бунт проти Нього. Христос, Який подібний до нас у всьому, крім гріха, не потребував ніякого обряду. Проте Він виконав цей припис, показавши неухильність виконання Господнього закону та надавши йому нового значення – новозавітного.
Церква у події обрізання Ісуса Христа наголошує насамперед на жертві й самовідреченні – кожен християнин мусить практикувати обрізання від хтивих та злих намірів.