6 січня – Навечір’я Різдва Христового

Різдвяний святвечір – останній день 40-денного Пилипівського посту напередодні Різдва Христового.

Тоді православні християни згадують новозавітну розповідь про поклоніння волхвів зі сходу Богонемовляті Христу. Східні мудреці принесли Новонародженому символічні дари: золото, ладан і смирну: золото як Цареві, ладан – як Богу і смирну – як Людині на поховання.

Канон святкування Різдва остаточно сформовано в IV столітті. У сучасній богослужбовій практиці в Навечір’я у храмі читаються т. зв. Царські часи, згадуються старозавітні пророцтва і події, що мають відношення до народження Ісуса Христа.

Чин служби, що називають Царськими часами, склав Кирил Олександрійський у IV столітті. Царськими вони звуться тому, що в Константинопольській церкві на них були присутні імператори з усім двором. Царські часи здійснюються при відкритих царських вратах (головні ворота іконостасу), серед храму, перед Євангелієм, покладеним на анало’й (високий столик з похилим верхом, на який кладуть ікони чи богослужебні книги).

Типіко’н (книга, що містить порядок і спосіб здійснення церковних служб) наказує тримати піст до кінця Вечірні.

Однак Вечірня у Святвечір поєднується з Літургією і правиться вранці, тому й православні християни постяться, доки на середину храму виноситься свічка і перед нею співається тропар Різдву Христовому.

Разом з тим, існує звичай того дня не споживати їжу до появи першої вечірньої зорі, що нагадує про зірку на сході, яка сповістила про народження Ісуса Христа, але церковним уставом цієї традиції не закріплено.

На Святвечір готують кутю із зерен пшениці або ячменю, додаючи мед і горіхи. Зерно символізує воскресле життя, а мед – майбутнє блаженство.

Стіл подекуди вистилають сіном або соломою, що нагадує ті ясла, в які покладений був Ісус Христос.

Наші пращури намагалися Різдвяний святвечір ознаменувати справами християнської благодійності.

Волин. єпарх. відом. – 2015. – № 1 (122)