1 січня – преподобного Іллі Муромця Печерського, у Ближніх печерах

Це ж якого Іллі Муромця? Знаємо лиш одного Іллю Муромця, богатиря з давньоруських билин і картини Віктора Васнецова. Так, це саме той Ілля Муромець, той, що посередині в знаменитій картині. Ба більше, знаємо про нього переважно з тих же билин, бо нема його канонічного житія, навіть у Києво-Печерському патерику, а в інших джерелах про святого згадано дуже скупо.

Імовірно, жив Ілля між 1148 і 1203 роками, тобто 55 літ. Де спершу – точно не відомо: чи то в селі Карачаров поблизу міста Муром у теперішній Росії, чи (що набагато ймовірніше) в с. Карачаєв біля Муровська на Чернігівщині. Є гадка, що він був незаконнонародженим сином Ярослава Мудрого. Перших 33 роки провів у хаті на печі, бо не міг ходити, хоча був кремезним. Одного ж разу до хати зайшли «каліки перехожі» (так тоді називали прочан) і попросили води. «Я не можу вам подати води, бо не можу ходити», – відповів Ілля. – «Встань і подай нам води!» – грізно наказали дивні гості. Тоді недужий раптом відчув силу в ногах, встав і подав їм води. «А тепер сідлай коня, їдь у Київ, бо твоєї оборони жде князь, Руська земля і віра християнська».

Подальші події ми теж знаємо лише з художніх творів – наших билин (їх про Іллю Муромця найбільше) та навіть давньогерманських саг (там він зветься руським витязем Іліасом). Однак вчені за легендарною оболонкою вбачають реальні факти. Так, перемога Іллі над Солов’єм Розбійником – це боротьба з грізним ватажком лиходіїв, що багато літ не давав спокою добрим людям попід Києвом. Битва з Ідолищем Поганим – то, ймовірно, відгомін звитяги Іллі над якимось племенем чи народом, що тримались язичництва й загрожували стольному граду.

Багато разів перемагав Муромець, багато разів бував і побитий, посічений. Одного ж дня вирішив полишити ратне діло й посвятити решту життя спасінню душі. Він роздав своє майно вбогим і пішов у ченці Феодосієвого монастиря, теперішньої Києво-Печерської лаври. Мабуть, недовго підвизався чорноризцем і загинув під час чергового зруйнування обителі половцями. Однак по смерті Господь сподобив його тіло нетлінністю. Молитвою біля його мощей зцілилось немало людей від різних недуг. Був похований у Софійському соборі в дорогому саркофазі як особа вельми знатного походження, а згодом останки перенесли в Лавру, де вони покояться й донині.

Коли за радянських часів Лавра була музеєм, учені двічі досліджували мощі Іллі Муромця, створили його скульптурний портрет. Виявили, що то був чоловік міцної статури, на зріст справжній богатир – до 180 сантиметрів, адже люди середньовіччя були набагато меншими за нас з вами. Він довго хворів, мабуть, на поліомієліт, мав множинні переломи від ударів зброєю.

Але не тільки ратні подвиги Іллі важливі для нас, його далеких нащадків, а насамперед подвиги духовні. Бо ж недарма митрополит Петро (Могила) в 1643 році причислив Іллю Муромця до сонму Божих угодників, а в акафісті всім преподобним печерським співається: «Радуйся, Ілле, бо за подвиги стриманості й безстрашності ти в благодать зодягнувся».

Волин. єпарх. відом.– 2012.– № 1 (86)