Володимирський Собор Різдва Христового в історії Української Церкви

Минуле будь-якого храму чи монастиря неможливо розглядати без розвитку самої Церкви і народу. Хоча вже минуло 1028 років як хрестилась Київська Русь, протягом багатьох століть наш народ постійно перебував під владою чужих держав, не маючи своєї Церкви.

Непростим було і ХХ ст. Церква зазнала страшного переслідування та нищення, масово закривали й руйнували храми, монастирі, за віру в Бога постраждали і загинули мільйони мирян і духовенства. Однак відбулось і три спроби відродити Українську Церкву – в 1921, 1942 і 1989 роках (третє відродження триває по сьогодні). І якщо під час першого відродження УАПЦ великий внесок зробив митрополит Василь Липківський, у часі другого – митрополит Полікарп (Сікорський), кафедра якого знаходилась у Луцьку, то на початку третього відродження важливу роль відіграв митрополит Іоан (Боднарчук), який очолив Автокефальну Церкву в Україні. Пізніше протягом року (11.11.1993–9.11.1994), він перебував на волинській кафедрі Київського Патріархату. Цікаво, що своє перше Богослужіння новопризначений митрополит провів 20 листопада 1993 року в селі Верба Володимирського благочиння.

Новітнє відродження розпочалося з того, що наприкінці 1980-х радянська влада пішла на певні поступки для Церкви, зокрема в 1988 році урочисто відсвятковано 1000-ліття хрещення Русі.

Невдовзі національно-церковний рух в Україні набрав значної сили. 19 серпня 1989-го, в день Преображення Господнього, у Львові в Петро-Павлівській церкві проголошено третє відродження УАПЦ. В жовтні відбувся собор духовенства Автокефальної Церкви, який звернувся до єпископа Іоана з проханням стати архіпастирем УАПЦ й очолити її, на що владика погодився.

Навесні 1990 року рукоположено архієреїв для Української Церкви, серед яких 19 травня – єпископ Рівненський і Луцький Миколай (Грох).

5–6 червня 1990 року в Києві відбувся перший Всеукраїнський Собор УАПЦ, який мав доленосне значення для подальшого розвитку Православ’я в Україні. Найголовнішим рішенням було проголошення патріаршого устрою. Святійшим Патріархом Київським і всієї України було обрано Мстислава (Скрипника). Серед інших важливих рішень Собор прийняв проект Статуту УАПЦ. 2 жовтня 1990 року рада у справах релігій при Раді міністрів УРСР його зареєструвала, чим визнала й узаконила Українську Автокефальну Православну Церкву.

25–26 червня 1992 року в Києві пройшов ще один важливий Собор, на якому відбулося об’єднання УАПЦ з частиною УПЦ, в результаті чого утворено Українську Православну Церкву Київського Патріархату.

Визначною подією в релігійному житті Волині стала реєстрація радою у справах релігій при Раді міністрів СРСР 10 травня 1990 року в Луцьку релігійного об’єднання Української Православної Церкви й передача їй будівлі Хрестовоздвиженського храму. Цим юридичним актом в обласному центрі фактично зареєстровано одну з перших в Україні громад, яку спочатку було названо так тому, що на той час релігійні структури УАПЦ ще не були визнані центральною державною владою і не реєструвалися. Вже після реєстрації, 31 травня, віруючі цього релігійного об’єднання на парафіяльних зборах визначили свою приналежність до УАПЦ.

28 грудня 1990 року зареєстровано другу громаду УАПЦ на Волині – Різдва Христового в місті Володимирі. Їй передано у користування приміщення храму Різдва Христового.

Непростою, а часом трагічною була доля цього собору, побудованого у 1766 році як єзуїтський костел. На думку багатьох дослідників, архітектурні елементи храму, витонченість пропорцій свідчить про те, що його будували професійні майстри. У ньому свого часу звершували Богослужіння римо-католики, греко-католики, з 1840 року храм із монастирем став православним. 8 червня 1891 року собор стає кафедральним, а монастирський будинок – резиденцією православних вікарних єпископів. Рішенням польського уряду в 1921 році будівлі знову передано римсько-католицькій дієцезії.

У воєнний і радянський час приміщення собору зазнало значного руйнування, тому його реставрація тривала декілька років. Спочатку було відновлено нижній храм на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Перше Богослужіння у ньому й освячення звершив 27 січня 1991 року єпископ Луцький і Володимир-Волинський Миколай. Наступною була домова церква Андрія Первозваного, відкриття якої відбулося 17 листопада 1991 року. Храм освятив той же владика. Паралельно із відновленням вищезгаданих храмів тривали реставраційні роботи в оновленому приміщенні собору Різдва Христового.

25 липня 1993 року відбулася надзвичайно важлива й урочиста подія в історії стародавнього Володимира – освячення престолу, тимчасового іконостаса та собору Різдва Христового. Богослужіння очолив єпископ Луцький і Володимир-Волинський Серафим (Верзун) у співслужінні нововолинського благочинного протоієрея Стефана Фульмеса та місцевого духовенства.

Священики собору благословляли і брали участь в усіх національно-патріотичних заходах, що відбувалися у місті й районі на початку 1990-х років. Особливо піднесено пройшли Різдвяні свята 1991-го, коли соборний хор на Святий вечір, 6 січня в центрі міста біля ялинки виконував наші прекрасні українські колядки. На Богоявлення біля собору відбулося освячення води, яке звершив владика Миколай у співслужінні настоятеля отця Віталія Бойка. 31 серпня 1991 року відбувся на центральній площі мітинг, під час якого настоятель отець Павло Поцілуйко освятив національний синьо-жовтий прапор, який було піднято цього дня над міською радою поруч із тодішнім державним.

З моменту відродження Української Церкви у 1990 році й по сьогодні Волинську єпархію очолювали такі владики, які відвідували і звершували Богослужіння у соборі Різдва Христового:

1) єпископ Миколай (Грох) – 1990–1992 рр.;
2) єпископ Спиридон (Бабський) – 1992 р.;
3) єпископ Серафим (Верзун) – 1992–1993 рр.;
4) митрополит Іоан (Боднарчук) – 1993–1994 рр.;
5) митрополит Яків (Панчук) – 1995–2004 рр.;
6) митрополит Михаїл (Зінкевич) – від 14 травня 2004 р.

Згідно з рапортом благочинного Володимир-Волинської округи протоієрея Сергія Депо від 11 квітня 1994 року на ім’я митрополита Іоана (Боднарчука) першими парафіями УАПЦ, а згодом Київського Патріархату на Володимирщині, окрім собору, були: Свято-Василівська і Свято-Юріївська у Володимирі, Свято-Михайлівські у селах Верба і Когильно, а також громади у Бубнові та Яковичах. Станом на сьогодні діє вісім релігійних громад у місті й 28 у районі.

Храм Різдва Христового є другим кафедральним собором Волинської єпархії після Свято-Троїцького у Луцьку. Тому щороку правлячий архієрей на другий день Різдвяних свят відвідує цей Божий дім і звершує урочисте Служіння.

Сподіваюся, що собор Різдва Христового у нашому древньому місті Володимирі й надалі буде тим храмом, у якому будуть молитись і навколо якого будуть гуртуватись усі ті, хто бажає і мріє, щоб у нашій незалежній Україні була своя Єдина Помісна Православна Церква.