Пам’ятки сакрального мистецтва Волині XVI–XVIII ст. із колекції Національного художнього музею України (м. Київ)
Ця експозиція відкрилась у Музеї волинської ікони 19 жовтня 2016 р. На ній представлено 26 ікон і 16 скульптурних зображень херувимів, що походять із теренів історичної Волині.
Це не перша виставка, яка презентує твори українського сакрального мистецтва з Національного художнього музею України у Луцьку. 2008 року в в Музеї волинської ікони було представлено «Чудотворні образи Богородиці XVIIІ–XIX ст.», 2010 року – «Символіко-алегоричні композиції в українському живописі XVII–XVIII ст.».
Волинські старожитності у збірці Національного художнього музею репрезентовано поліхромною скульптурою, металопластикою, портретом, але найбільше – іконописом. Пам’ятки надходили від 1899 р., коли відкрився музей. Уже на виставці ХІ Археологічного з’їзду було представлено сім плащаниць, 35 ікон і релігійних композицій. Волинська ікона як самобутнє національне явище тоді вперше постала перед науковою спільнотою.
Організатором створення колекції був багаторічний директор музею Микола Біляшівський. У 1910, 1912 та 1926 роках завідувачем історичного відділу Данилом Щербаківським було організовано експедиції на історичну Волинь: Ковельщину (Нудиже, Турійськ, Ратно), південну Волинь (район Заслава) та частину Волині, що залишилася в складі радянської України (Старокостянтинів, Шепетівка, Славута). У документах зафіксували у фондах 210 предметів сакрального мистецтва та портретів.
Експедиції музею на Волинь поновилися у 1960-х роках, коли завідувач відділу дореволюційного мистецтва Лариса Членова, мистецтвознавці Людмила Міляєва та Григорій Логвин привезли Волинську ікону Богоматері з Луцька, ікони з сіл Низкиничі, Радехів, Коритно і міста Дубно. У 1998 та 1999 роках Благодійний фонд «Український Ренесанс» подарував музею образи «Христос-Вседержитель» та «Моління» кінця XVII ст.
На виставці у Музеї волинської ікони відвідувачі вперше побачать реліквії нашого краю, які зберігаються у фондах столичного музею, а три пам’ятки – «Старозавітна Трійця» 164(?) р., «Святі Володимир, Борис і Гліб» середини XVII ст., «Апостол Іоан з Прохором» першої половини XVII ст. – було знято з постійної експозиції для представлення в Луцьку.
Монументальний характер волинського іконопису втілює невелика за розмірами ікона «Спас у славі» першої половини XVI ст. – одна з небагатьох такого сюжету, що збереглися до нашого часу.
XVII ст. представлено переважно роботами народних майстрів. Ікони «Моління», «Спас-Вседержитель», «Святий Миколай із житієм», «Різдво Богородиці» позначені щирістю і безпосередністю образів, насиченим колоритом, підкресленою декоративністю, що втілено у золочених та сріблених різьблених тлах, в орнаментальних візерунках. Національні риси ликів персонажів та тогочасного одягу бачимо в іконі «Хрестовоздвиження» кінця XVII ст. Вбрання імператора Костянтина та імператриці Єлени близьке до українських строїв: жупан, делія, намітка. Автор ікони «Різдво Богородиці» написав жанрову сцену із зазначенням побутових предметів: стіл, колиска, ліжко з орнаментованими ніжками, діжка, глечики.
Особливою лагідністю образів та простодушністю їх трактування вирізняються твори Острозької іконописної майстерні, яка діяла у XVIIІ ст. «Моління», «Чудо в Хонех», «Христос – Виноградна Лоза» мають спільну колірну гаму з використанням золотисто-оливкового, оранжевого, рожевого, блакитного відтінків у поєднанні з кольоровими лаками.
На іконі «Тайна вечеря» зберігся напис, що засвідчує особу замовника і дату створення, – 1787 р. Пам’ятка належить пензлю народного майстра, про що свідчить використання обмеженої палітри, схематичний з анатомічними вадами рисунок, плоско трактована форма.
Бароковою насиченістю барв, підсиленою використанням золочення на тлі й німбах, відзначаються ікони «Покров Богородиці» XVIIІ ст.
Діяльність іконописної майстерні Почаївської лаври у XVIIІ ст. сприяє поширенню та пошануванню Почаївської ікони Божої Матері. Два образи у стилі бароко, виконані темперою на дошці та олійними фарбами на полотні, репрезентують творчість монастирських іконописців.
Уявлення про розвиток церковного мистецтва Волині XVIIІ ст. доповнюють різьблені скульптурні зображення херувимів, які прикрашали вівтарі в період унії.
Виставка дає унікальну можливість дослідникам і пошановувачам давнього релігійного мистецтва побачити експонати, відомі з багатьох наукових видань, але зазвичай більшість із них зберігається у фондосховищі Національного художнього музею України.
Світлина 1 – Образ «Покров Богородиці». XVІІІ ст. Дерево, левкас, темпера, гравіювання, сріблення, золочення. З іконостаса (?) церкви Різдва Богородиці с. Коритно Дубенського повіту Волинської губернії (тепер Радивилівського р-ну Рівненської обл.). Острозька іконописна майстерня.
Світлина 2 – Ікона «Різдво Богородиці». 1742 р. (?) Дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, золочення, олія. З іконостаса (?) церкви Св. Варфоломія (?) с. Кременчуки Заславського повіту Волинської губернії (тепер Красилівського р-ну Хмельницької обл.).
Світлина 3 – Образ «Христос – Виноградна Лоза. 1720–1740-ві рр. Дерево, левкас, темпера, сріблення, кольорові лаки. Із Покровської церкви с. Мазепинці Заславського повіту Волинської губернії (тепер с. Ключівка Красилівського р-ну Хмельницької обл.).
Світлина 4 – Ікона «Святі Володимир, Борис і Гліб. Кінець XVII ст. Дерево, левкас, темпера, олія, гравіювання, золочення. Із церкви Св. Іллі м. Нове Ратно Ковельського повіту Волинської губернії (тепер м. Ратно Волинської обл.).
