Цього дня особливо вшановуємо мученицю Тетяну (Татіану) і тих з нею, що в Римі замучених. У луцькій парафії (каплиця в Коледжі технологій, бізнесу та права ВНУ ім. Лесі Українки) – храмовий празник.
Свята Тетяна народилася в ІІІ ст. у Римі в знатній сім’ї. Батько її був консулом – а це одна з найвищих посад – і християнином. Свою дочку виховав у благочесті, навчав її Писання. Коли дівчина досягла повноліття, то захотіла решту життя провести в дівоцтві, бути, як мовиться, нареченою Христа. Йому єдиному служила день і ніч. За добродійне життя була поставлена дияконисою (у ранньому християнстві то був не сан, а посада: диякониси допомагали пресвітерам підготовлювати до Хрещення, опікувались нужденними тощо).
Коли у 222 році убили імператора Антоніна Геліогабала, на престол сів Олександр, шістнадцятирічний юнак. Для династії Северів, до якої він належав, була характерна віротерпимість і поєднання релігій, тож деякі науковці вважають, що події, описані в житії св. Татіани у XVIII ст., слід, можливо, відносити до іншого часу.
Сам Олександр як син християнки не переслідував послідовників Ісуса. Але через молоді літа імператора управління державою було доручено іншим високопосадовцям. Вони від імені царя розсилали веління, щоб галілеян (так називали християн) примушувати поклонятися римським богам, погрожуючи їм, у разі непокори, муками і навіть смертю.
Тоді була схоплена діва Тетяна і приведена у храм Аполлона. Її силували віддати шану ідолові. Але свята помолилась істинному Богові – й раптом стався землетрус, зображення Аполлона впало і розбилось, обрушилася частина храму і придавила багатьох язичників і жерців.
Нечестивці повели мученицю на тортури. Спочатку бити її по обличчю, а потім терзали гаками. Тетяна ж, мужньо переносячи страждання, молилася за своїх мучителів і просила Господа, щоб відкрив їм світло істини. І молитва її була почута. Всі вони (вісім чоловік) увірували в Ісуса і прийняли т. зв. хрещення кров’ю, бо їх за сповідання Христа жорстоко мучили і, врешті, усікли голови.
Наступного дня неправедний суддя знову наказав привести на тортури Тетяну. Вона ж постала перед ним цілком здоровою, лице її було спокійним і радісним. Суддя знову переконував діву, щоб принесла жертву ідолам, але марно. Тоді наказав оголити її і різати бритвами. Потім її били жезлами. Нарешті дев'ять мучителів померли, уражені правицею ангельською, а решта впали на землю ледь живими. Свята ж таврувала суддю і його служителів і говорила, що боги їх – бездушні боввани.
Наближався вечір, тож угодницю вкинули до темниці. Вранці її знову привели на суд. Побачивши мученицю знов цілком здоровою, з ликом ще більш прекрасним, усі були вражені. Стали умовляти, щоб вона принесла жертву богині Діані. Угодниця, наблизившись до храму, ознаменувала себе хресним знаменням і, звівши очі до неба, стала молитися. Раптом пролунав страшний удар грому, небесний вогонь спалив храм, жертви, жерців; безліч язичників замертво впали на землю.
Тоді святу Тетяну терзали залізними гаками і вирвали груди. Після цього віднесли в темницю, і знову ангели зцілили її від ран.
На ранок мученицю привели в цирк і випустили на неї лева. Проте лев лащився до неї і покірно лизав її ноги. Коли ж його хотіли вивести назад у клітку, раптом накинувся на одного знатного чиновника і розтерзав його. Святу знову повісили і почали стругати її тіло, але знов самі мучителі падали мертвими. Тоді вкинули її у вогонь, але вогонь ущух.
Нечестивці ж усі ці чудесні знамення приписували не силі Христовій, а волхвуванням; вони обстригли угодниці волосся, бо думали, що воно має чарівну силу. Привели її в храм Юпітера, надіючись, що тепер Тетяна не може зашкодити поклонятися їхньому божеству. Два дні провела свята в тому капищі. На третій день прийшли жерці з народом, щоб принести жертву. Відчинивши храм, побачили, що ідол упав і розбився, а свята перебувала в радості. Тоді суддя, не знаючи, що ще зробити з нею, прорік їй смертний вирок, і Тетяну було усічено мечем.
Разом із нею сподобився мученицького вінця її батько, бо язичники довідалися, що він християнин. Спочатку позбавили його почесного звання, потім відібрали маєток і врешті стратили.
Хоча всі ці події відбулись у Римі й мучениця Тетяна є святою і Західної, і Східної Церкви, у католицькому світі її подвиг відомий мало, а в православному вшановують широко.
Усі події 12 січня за єпархіальним календарем – ось тут.
