У день церковного новоліття вшановуємо пам’ять засновника аскези стовпництва преподобного Симеона та його матері Марфи.
Дві громади єпархії відзначають престольний празник: у селах Сільце Горохівського та Облапи Ковельського деканатів.
Симеон народився в області Кілікія (сучасна Туреччина) близько 390 р. в християнської сім’ї. Із тринадцяти літ пас овець і ходив на відправи. Якось старець-богослов пояснив йому зміст Заповідей блаженств. Вони так запали в душу юнака, що пішов у монастир. Йому було тоді вісімнадцять. Ігумен прийняв Симеона. Проте аскетичні подвиги молодого монаха тривожили настоятеля і він порадив йому послабити вимоги до себе або покинути обитель. Той вибрав останнє: усамітнився в кам’яній печері неподалік села, де і прожив близько трьох років, укріпляючись у строгому чернечому житті. У час Чотиридесятниці повністю відмовлявся від їжі та протягом двадцяти днів постійно молився стоячи.
Про його подвижництво в народі ширилися чутки. Остерігаючись мирської слави і дотримуючись усамітнення, Симеон поставив стовпа (вузьку башту) заввишки 4 метри, згодом добудував на ньому маленьку келію.
Людей, які спостерігали за монахом, вражало, що він стояв на молитві весь час: у спеку і холод, удень і вночі. Грішники приходили слухати про Христову віру й наверталися. Стовп, на якому він жив, був обгороджений і жінкам заборонялося заходити за тин. Одного разу цю межу перетнула старенька, щоб зустрітися з подвижником. Це була рідна мати, яка не бачила його 27 років. Коли ченцеві повідомили про це, він запропонував їй трохи перепочити. І коли жінка присіла, Бог покликав її до себе. Уже неживою її принесли до стовпа. Симеон поглянув на мертве тіло матері й попрощався, поцілувавши.
На стовпі Симеон у молитві простояв понад 37 літ. Він навернув до Господа багато людей, допоміг, щоб вони спаслися. Слава про подвижника дійшла й до імператорського палацу. Патріарх Антіохійський Домнім (441–448 рр.) провідав аскета, відслужив Божественну Літургію і причастив його.
Якось пустельники, дізнавшись про подвиги Симеона, вирішили перевірити, чи угодні його справи Богу. Відправили своїх посланців, аби ті переконали ченця зійти зі стовпа. Коли ж Симеон проявить непокірність, їм було наказано насильно зняти його. Якщо ж подвижник проявить смирення і послухається братії, то йому дозволять далі продовжувати свій подвиг. Симеон проявив послух. За життя йому приходилося долати багато різних спокус, але глибока віра, молитва і піст перемагали.
Святий упокоївся 459 року. Про кончину наставника першим дізнався його учень Антоній. Стривожений тим, що вчитель третій день не показується народові, піднявся драбиною на стовп і побачив його мертвим.
Бог прославив подвижника благодатними чудесами. Так, до його труни підійшов біснуватий подорожній і мовив: «Святий Симеоне, помилуй мене» – і злий дух вийшов із нього.
Поховали Симеона біля стовпа, на якому він подвизався. А на намоленому місці згодом постав монастир.
Усі події 1 вересня за єпархіальним календарем – ось тут.
