Цього дня особливо вшановуємо святого Йоана Золотоустого, а дві парафії нашої єпархії відзначають храмовий празник.
Йоан Золотоустий був вихідцем з Антіохії Сирійської, народився 347 року. Його батьки, Секунд і Анфуса, належали до вищої верстви суспільства. Батько, військовий начальник, помер, коли Йоан був ще малолітнім. Мати повністю присвятила себе вихованню сина. Саме від неї він отримав перші уроки християнських істин та благочестя.
Коли хлопцеві потрібно було йти до школи, мати привела його до вчителя длявивчення філософії та інших наук. Йоан виявився старанним і здібним учнем. Згодом він познайомився з учителями, які стали йому близькими. Це святителі Василій Великий та Григорій Богослов.
Після смерті матері Йоан роздає свої статки бідним і повертається до одного з монастирів в Антіохії. Маючи талант навчати інших, отримав згорток паперів, серед яких побачив настанови для себе: «Це Бог дарує тобі знання і силу, щоб ти був учителем для мирян».
У 375 році з благословіння Патріарха Мелетія Йоана висвячують на диякона. Мешканці Антіохії з великим захватом слухали його проповіді.
У 398 році після смерті Патріарха Константинопольського Нектарія імператор Аркадій запросив Йоана на патріарший престол. Обіймаючи цю високу посаду в Христовій церкві, він бачив насамперед велику відповідальність перед Богом у навчанні вірян. Йому належать ці слова: «Як не можеш бути дорогоцінним каменем, то будь золотом! А не можеш бути золотом, то будь сріблом! Ти не можеш бути сонцем, то будь місяцем. А не можеш бути місяцем, то будь зорею. Не можеш бути великою зорею, то будь малою принаймні, але щоб тільки на небі». Так він підкреслив важливість спасіння кожної душі.
Зберігаючи себе в чеснотах, Йоан цього навчав й інших. Оповідав, що лице чесноти дуже приємного кольору: від сором’язливості завжди рум’яніє. Очі чесноти випромінюють скромність і цнотливість, тому завжди гарні та проникливі. А про уста чесноти казав, що це премудрість і знання духовних співів. Серце чесноти – це глибокі знання Святого Письма, збереження істинних догматів, людинолюбства й добродушності. Як без серця людина не може жити, так і без чеснот буде мертвою. «Звідси родиться все добре, бо в чесноти є також і руки, й ноги, а це є проявом добрих справ. У неї душа – це благочестя. Зрештою, є і дух, який перебуває в розумі, а в серці має любов». Через такі проповіді й був названий Золотоустим.
Угодник був і переслідуваним за викривання єретиків. Але пам’ятав, що з ним Бог, Який настановив його на цю тернисту дорогу.
Крім проповідей і повчань, він написав багато молитов, уклав Божественну літургію.
В щоденній праці та пастирському служінні Йоан молився за мир у всьому світі, настановляв душпастирів не просто бачити себе в ризах, а в служінні Творцеві вдень і вночі, навчав поведінки у храмі (бути скромним і богобоязненим, бо це дім Божий, у якому присутній Святий Дух).
Відійшов до Господа святитель Йоан Золотоустий 27 вересня 407 року в місті Комани неподалік грузинського міста Сухумі. Згодом останки його перевезли до Царгорода.
Цього дня престольний празник святкують парафії в Луцьку (вул. Дубнівська, 30-Д; у цій громаді ще й 10-річчя освячення церкви) та с. Немир Рожищанського деканату. А протоієрей Михайло Стрільчук, настоятель парафії Благовірних князів страстотерпців Бориса і Гліба в с. Шклинь Горохівського деканату, святкує 45-річчя.
Усі події 26 листопада за єпархіальним календарем – ocь тут.
