Цього дня особливо вшановуємо святителя Василія Великого. У чотирьох парафіях нашої єпархії – храмовий празник та інші церковні дати.Василій Великий – архієпископ Кесарії Каппадокійської, що в Малій Азії, один із найбільших богословів Церкви. Йому належать тлумачення Святого Письма, трактат про Святого Духа, послання, проповіді та правила чернечого життя. Він зробив багато для усталення чину літургії, уклав численні молитви. Церква вшановує його як борця за чистоту віри, називає вселенським учителем.
Угодник народився близько 329 року в місті Кесарії, адміністративному центрі Каппадокії, в багатому і знатному роді, з якого походили кілька праведників, зарахованих до лику святих.
Початковий рівень виховання майбутній ієрарх отримав у середовищі благочестивих і аскетично налаштованих жінок своєї родини. Для продовження освіти Василій відправився до Афін, де провів чотири роки. Там подружився з Григорієм Богословом. За словами останнього, вони стали один для одного товаришами і співтрапезниками, «маючи одну мету». «Нам відомі були дві дороги: одна – до наших священних храмів, інша – до наставників наук зовнішніх». Друзі пообіцяли спільно вести життя християнських подвижників.
У 355 році Василій охрестився (в ті часи хрещення приймали дорослими після тривалого перебування в становищі оголошених). Через два роки здійснив подорож до Близького Сходу по великих православних святинях і до відомих молитвенників. Ті аскети вразили його настільки, що після повернення додому він вирішив їх наслідувати. Роздавши більшу частину майна бідним, брат Василій організував групу людей, що прагнули чернечого служіння, у мальовничій місцевості на березі річки Іриси. Там вони проживали за строгим уставом. Своїм прикладом і проповіддю святий сприяв духовному вдосконаленню християн своєї батьківщини, багато вірян приходили до нього. Утворювалися чоловічі та жіночі монастирі, в яких Василій Великий уводив змішану форму чернечого життя: молитва чергувалася з фізичною працею, причому дозволялися тільки такі ремесла, котрі не порушували духовної зібраності й простоти життя.
У 364 році Василія висвятили на пресвітера в Кесарії. Він проповідував двічі на день і вів боротьбу з ворогами православ’я.
Святитель Григорій Богослов так описує зовнішність Василія Великого: струнка фігура, довга русява борода, повільна хода, неспішність у рухах і розмові, внутрішня зосередженість. Усе в ньому викликало повагу, перед ним схилялися навіть його противники.
У 370 році о. Василій був зведений на Кесарійську єпископську кафедру. Йому були підпорядковані 50 єпископів 11 провінцій. Серед постійних небезпек підтримував православних, утверджував їх віру, закликаючи до мужності й терпіння. Він писав численні листи до церков, архієреям, кліру, приватним особам. Його боротьба з єретиками-аріанами викликала неприязнь і всілякі підступи.
Імператор Валент, рішучий прихильник аріан, який нещадно відправляв у вигнання неугодних йому єпископів і насаджував аріанство в інших малоазійських провінціях, з’явився в Каппадокію з тією ж метою. Він послав до Василія префекта Модеста, щоб переконати святителя приєднатися до аріанського вчення. Модест погрожував йому розоренням, вигнанням, тортурами і навіть смертю. Григорій Богослов передає відповідь Василія Великого: «Ти мені погрожуєш конфіскацією майна, але воно нічого не означає для людини, яка нічого не має, якщо ти не бажаєш отримати цієї скромної одежі й кількох книг, які складають усе моє майно. Вигнання? Але я його не знаю, бо не обмежений простором. Якщо та земля, на якій я зараз стою, не належить мені, то вся земля належить Богові, Якого я тимчасовий гість. Муки? Але вони не мають сили для моєї плоті, крім хіба першого удару, в якому ти вільний. Смерть? Але вона для мене буде порятунком, бо скоріше приведе мене до Бога, для Якого я живу і до Якого поспішаю прийти… Скажи імператору, що ні насильства, ні переконання не змусять мене прийняти неправильне вчення».
Модест був вражений цими словами. Доповівши Валентові, додав: «Переможені ми цим настоятелем Церкви». Таку ж твердість Василій Великий проявив і перед лицем самого імператора, стійкістю справив на нього таке враження, що Валент не підтримав аріан, які вимагали його заслання.
Святий Василій готував скликання Другого Вселенського собору, але не дожив до нього. Він помер 1 січня 379 року у віці 49 літ. Незадовго перед смертю благословив святителя Григорія Богослова на прийняття Константинопольської кафедри.
Василій Великий – ревний творець живого слова-бесіди. Проповідь у його часи була дуже важливим, могутнім і майже єдиним чинником у навчанні віри. Святий Василій – це проповідник і бесідник з Божої ласки, його слово палке. За своє недовге життя він залишив нам велику богословську спадщину: дев’ять бесід на Шестиднев, 16 бесід на псалми, п’ять книг на захист православного вчення про Трійцю, 24 бесіди на різні богословські теми, сім аскетичних трактатів, чернечі правила, подвижницький статут, дві книги про хрещення, книгу про Святого Духа, кілька проповідей та 366 листів різним особам.
За свої заслуги перед Православною церквою святитель Василій названий Великим і прославляється як «слава й окраса Церкви», «вчитель догматів», «палата вченості». Він є небесним покровителем святого рівноапостольного великого князя Володимира, названого у хрещенні Василієм. Князь глибоко шанував святителя і на його честь побудував на Русі чимало храмів.
Цей угодник здавна особливо шанується українським народом. Частка його мощей перебуває в Почаївській лаврі.
Престольний празник святкують парафії в Луцьку, Старій Вижівці, селах Боголюби Луцького районного та Хорлупи Ківерецького деканатів.
Цього дня – Новий рік за юліанським календарем і 20-річчя висвяти протоієрея Юрія Близнюка, інспектора з питань місійної діяльності єпархії, настоятеля парафії Великомучениці Катерини в Луцьку.
