З нагоди престольного свята владика Михаїл відвідав парафію Преподобного Іова Почаївського у Луцьку (бульв. Дружби народів, 16) й очолив Божественну літургію.
Архієрей звернувся до присутніх із проповіддю, поставивши за приклад Божого угодника, на честь якого названо храм. Адже саме такі люди, які достойно пройшли багато випробувань, «пройшли свою Голгофу», отримують життя вічне. Бо коли у сучасному світі ми шукаємо усі шляхи, аби обійти труднощі, завтра можемо завершити свій земний шлях і не отримати вічного.
За Богослужінням настоятеля громади священника Олександра Вронського піднесено до сану протоієрея.
Під час традиційного хресного ходу навколо церкви несли копію чудотворної ікони Божої Матері «Відрада і радість», яку о. Олександр привіз із Афону, та образ Іова Почаївського з частинкою мощей.
У торжестві взяли участь луцькі декани: міський – протоієрей Михайло Онищук, районний – протоієрей Володимир Присяжнюк, інше духовенство цих благочинь.
Нагадаємо, чин заснування храму митрополит Луцький і Волинський Михаїл здійснив у лютому 2015 р. 19 червня наступного року Патріарх Філарет заклав капсулу в підмурівок церкви. А перша архієрейська літургія відбулося рівно рік тому, в 2018-му.
Преподобний Іов, ігумен Почаївський, чудотворець народився в середині ХVI століття на Покутті, біля Коломиї. В 10 років прийшов у Преображенський Угорницький монастир, а на 12-му році життя прийняв чернецтво. З юності преподобний Іов був відомий великою побожністю, строгим подвижницьким життям і рано був визнаний гідним священного сану. На початку ХVII століття преподобний пішов на Почаївську гору й оселився в печері неподалік від давньої Успенської обителі, славної чудотворною іконою Божої Матері. Братія монастиря, полюбивши пустельника, обрала його своїм ігуменом. Помер преподобний Іов у 1651 році, проживши понад вік, після п’ятдесятилітнього керування Почаївською обителлю.
