Цього дня особливо вшановуємо апостола, первомученика архідиякона Стефана; парафія в Торчині Луцького районного благочиння має храмовий празник.
Стефан був одним із 70-ти апостолів Христових. Після Вознесіння Господнього число вірних у Єрусалимі стало зростати, збільшилась потреба в кількості служителів. Тоді апостоли вирішили вибрати сімох побожних мужів, повних Духа Святого і мудрості. Вони мали опікуватися вдовами та сиротами, збирати милостиню і правильно її розподіляти. Господні ученики помолилися над ними, висвятили їх у диякони. Так було встановлено цей ступінь священнослужителів (помічників пресвітерів і єпископів: слово «диякон» по-грецьки означає «помічник»).
Серед обраних особливою побожністю, ревністю в служінні Богові та мудрістю відзначався молодий Стефан. Тому його призначили архідияконом, тобто головним серед них. Він мав великий дар проповідування і повчав з такою вірою, що навіть вороги не наважувались заперечувати йому. Ніхто не міг перевершити його у мудрості. Це призвело до того, що юдеїв намовили неправдиво свідчити, нібито Стефан образливо висловився проти пророка Мойсея і самого Творця. За це архідиякона було ув’язнено. Він постав перед радою старійшин. На свій захист він виголосив велику промову, у якій звинуватив юдеїв, що вони не дотримали закону Мойсея і вбили Месію. Цими словами архідиякон викликав у них ще більшу ненависть. Вони засудили його до смерті через каменування. Святий Стефан не злякався цього, бо пам’ятав, що людина повинна боятися лише Всевишнього.
Поглянувши на небо, він мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, Який стоїть по правиці Бога». Вони ж закричали, затуливши вуха, й кинулись на нього разом та вивели за місто і почали побивати камінням. Свою одежу поклали в ногах молодого чоловіка Савла (майбутній апостол Павло). Блаженний Августин пише про навернення Савла так: «Якщо б Стефан не молився, то Церква не мала б Павла». Стефан каменували, а він взивав: «Господи Ісусе, прийми дух мій!» Упавши на коліна, закликав: «Господи, не постав їм цього за гріх!» – і помер (Діяння 7:55; 60).
Архідиякон загинув у 30 років. Після каменування вороги залишили його тіло диким звірам. Проте наступної ночі Гамалиїл, відомий учитель юдейських законів, який захищав апостолів у синедріоні, послав надійних людей таємно перенести його в село Кафоргамалу, недалеко від Єрусалима, і там поховав святого.
Мученицька кончина Стефана пошановується у Церкві Христовій від апостольських часів.
У 415 році останки його було віднайдено, перевезено до Єрусалима і перепоховано. Згодом дружина візантійського імператора Феодосія Євдокія, мандруючи Палестиною, побудувала величний храм на честь первомученика Стефана (там, де, за переданням, угодник зазнав мученицької смерті).
Усі події 9 січня за єпархіальним календарем – ocь тут.
