Цього дня особливо вшановуємо святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця, а також 20-річчя освячення храму його імені в Луцьку. Десять парафій нашої єпархії святкують храмовий празник.
Святитель Миколай народився в місті Патарі області Лікія (теперішня Туреччина). Це був єдиний син благочестивих батьків Феофана і Нони. Вони довго не мали дітей і пообіцяли Богові присвятити свого нащадка Йому.
З дитячих років Миколай вивчав Священне Писання; удень він не виходив із храму, а вночі молився і читав книги. Дядько його, єпископ Патарський Миколай, радів духовному зростанню і високому благочестю племінника. Він висвятив його на пресвітера, зробив своїм помічником і доручив проповідувати. Служачи Господу, молодик уподібнювався до старця, чим викликав здивування і глибоку повагу віруючих.
Священик Миколай був милосердним до мирян, допомагав страждаючим і роздавав своє майно жебракам. Дізнавшись про страшну вбогість однієї сім’ї, о. Миколай врятував її від великого гріха. Маючи трьох дорослих дочок, батько, який зневірився вибитися з нужди, замислив віддати їх на блудодіяння для порятунку від голоду. Переживаючи за грішника, Миколай вночі таємно кинув йому у вікно три мішечки із золотом і тим врятував сім’ю від розпусти й духовної загибелі. Святий завжди намагався робити милостиню таємно.
Прагнучи безмовного життя, він вступив до монастиря Святого Сіону. Проте Господь сповістив Миколая про інший шлях, який чекає на нього. У видінні Господь подав йому Євангеліє, а Пресвята Богородиця – омофор. І дійсно, після смерті архієпископа Йоана він був обраний єпископом Мир Лікійських. Покликаний пасти Церкву Божу в архієрейському сані, святитель залишався тим же великим подвижником, проявляючи до пастви лагідність, терпіння і любов. Під час гоніння на християн при імператорові Діоклетіані (284–305) єпископ Миколай, ув’язнений разом з іншими вірними, підтримував їх і наставляв твердо переносити муки. Його ж самого Творець зберіг неушкодженим.
Із початком правління рівноапостольного імператора Константина владика Миколай повернувся до своєї пастви, яка радо зустріла його.
У 325 році єпископ Миколай брав участь у І Вселенському Соборі, що прийняв Нікейський Символ віри, і разом зі святими Сильвестром, Папою Римським, Олександром Олександрійським, Спиридоном Тримифутським та іншими отцями Собору боровся з єрессю Арія. Але у запалі Миколай ударив псевдовчителя у щоку. За це він був позбавлений єпископства і права подальшої участі в Соборі, посаджений під варту, але невдовзі відновлений у сані.
Повернувшись у свою єпархію, святитель приніс їй мир і благословення, сіючи слово Істини.
Помер 19 грудня 345 року в глибокій старості після нетривалої хвороби і був похований в соборній церкві міста Мири. У 1087 році його мощі перенесено до італійського міста Бар, де знаходяться й донині.
Згадуючи святого, намагаймося наслідувати його у постійній внутрішній потребі творити добро нашим ближнім. І якщо це нам вдається хоча б трішки, світ навколо нас обов’язково зміниться на краще. 20-річчя освячення церкви відзначає парафія Святителя Миколая Чудотворця в Луцьку.
Престольний празник святкують такі громади: в Луцьку, Ківерцях, Горохові, Камені-Каширському, Колках Маневицького деканату, селах Мстишин Луцького районного, Колодяжне Ковельського районного, Охлопів Горохівського та Лахвичі Любешівського благочинь, Жидичинська чоловіча обитель Ківерецького деканату.
Усі події 19 грудня за єпархіальним календарем – ocь тут.
