Запитання: «Під час Божественної
Літургії помітив, що єпископу, який служить, то знімають, то вдягають верхню частину його риз. Як вона називається,
у чому її важливість та нащо це
роблять?»
Відповідає свящ. Андрій
ХРОМЯК, настоятель парафії Великомученика Юрія
Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату
Омофор (грец. омос – плече, феро – несу) – одне з семи облачень архієрея. Він являє собою довгу широку стрічку із зображеннями чотирьох хрестів. Огинаючи шию, спускається одним кінцем на груди, іншим – на спину (великий омофор). Ще є коротший, малий, який спускається обома кінцями на груди. Великий омофор покладається на початку Літургії (до читання Апостола), менший – після читання Євангелія. Оскільки омофор покриває плечі, то по-церковнослов’янськи він називається ще нарамник (рамо – плече).
Омофор символічно зображає благодатні дари архієрея як священнослужителя, тому без омофора він священнодіяти не може. Зображає також загублену вівцю (тобто людство, що гине), яку Добрий Пастир Христос несе на Своїх плечах (Лк. 15: 4–7).
Під час Літургії омофор кілька разів знімається і надівається. В ньому архієрей залишається в ті моменти, коли символізує Христа. Знімає ж при читанні Євангелія, під час Великого входу, при освяченні Святих Дарів, оскільки в цей час священнодіє Сам Христос. Перед виголосом: «Святеє святим» омофор надівається і не знімається до кінця Відправи.
Як архієрейське облачення омофор існує в Церкві з апостольських часів. За переданням, апостоли Петро і Марк носили його і залишили своїм наступникам в Олександрійській Церкві. А Божа Матір пошила омофор для святого Лазаря, якого воскресив Ісус Христос із мертвих і який потім був єпископом Кіпру.
Бажаєте
одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання?
Звертайтесь до
редакції: 43025 Луцьк, Градний узвіз, 1; (0332) 72-21-82;
[email protected]
