«Скло розбили уламки ракети, ікона Параскеви вціліла»: 1-ша частина

Волинська журналістка документувала руйнацію двох старовинних церков ПЦУ Чернігова, спричинених ворожими обстрілами міста.

…«Усі дороги ведуть до храму». Цей популярний вислів одразу спав мені на думку, коли я у вересні нинішнього року вперше потрапила у Чернігів. Попри те, що я багато подорожувала Україною, стільки церков не бачила ніде! У місті, якому вже понад 1300 років, пам’яток архітектури національного та місцевого значення серед культових споруд- більше двох десятків. У їх числі- не лише церкви, побудовані у часи Середньовіччя, а й ті, що зведені будівничими ще до нашестя татаро-монголів. Це справжні архітектурні шедеври, витвори людського генія. Однак це не завадило рашистській орді направити в їхній бік ракети. Під час обстрілів Чернігова постраждали дві церкви Православної церкви України – Катерининська та П’ятницька. Вони увійшли до списку об’єктів культурної спадщини, руйнацію яких треба було документувати у рамках спільного проєкту Інституту масової інформації та ЮНЕСКО. Авторка цих рядків- єдина журналістка з Волині, яка взяла у ньому участь.

Добрий знак – до перемоги й миру

Церкву святої Катерини місцеві жителі лагідно називають «Катеринка». І по праву вважають її одним із символів Чернігова. Ошатний білий храм з п’ятьма позолоченими банями стоїть на високому пагорбі і гостинно зустрічає всіх, хто в’їжджає до міста з київського напрямку.

Кафедральний собор Великомучениці Катерини

Церкву звели на честь взяття козацьким військом під командуванням чернігівського полковника Якова Лизогуба османської фортеці Азов два його онуки, Семен та Яків. Освятили її у 1715 році. Культова споруда, яку вважають еталоном українського бароко, кілька разів пережила руйнацію. Двічі внаслідок пожеж 1837 і 1941 років, а втретє- зовсім недавно, у березні минулого року, на початку повномасштабної війни з росією. На той час вона вже була кафедральним храмом Чернігівської єпархії ПЦУ.

«Декілька мін вибухнуло поруч із церквою, в одне місце вдарив осколок, – розповідає отець Роман Кіник, настоятель храму. – Від ударної хвилі будівля затрусилася, вилетіли вікна, вирвало двері, посікло стіни фасаду. Однак всередині церква вистояла. Козаки будували її як оборонну споруду, тому товщина стін – від півтора до двох метрів».

Вигляд церкви зсередини

Отець Роман перепрошує і каже, що дуже поспішає. Пояснює, що мусить збиратися до хлопців на передову. Розповідає, що волонтерить ще з 2014 року, і за цей час виїжджав з гуманітарними вантажами до військових вже близько трьох сотень разів. Замість нього, переконує, нам допоможе отець Миколай. Він теж був у церкві під час обстрілів і добре знає, що тут відбувалось.

Наступного дня ми і справді зустрічаємось з кліриком кафедрального храму Святої великомучениці Катерини отцем Миколаєм Апанасенком.

о. Миколай Апанасенко

Щоправда, не зранку- після похорону захисника. У церкві, що за збігом обставин знаходиться на Алеї героїв, військових відспівують практично щотижня. Тут навіть є своя стіна пам’яті з фото загиблих.

«Це був третій тиждень повномасштабної війни, -згадує події минулого року отець Миколай. – Вранці приблизно о 8.30 я вирушив до церкви. По дорозі мене зупинили хлопці з тероборони і попередили, аби був обережним, бо той район обстріляли «Градами». Били по пішохідному мосту через Десну, що з’єднував місто з київським напрямком. Коли зайшов до храму Божого, побачив на підлозі багато скла. Тоді були понівечені стіни зовні, вибиті вікна, пошкоджена ліва частина церкви всередині і вхідні двері. Добре, що людей в церкві не було».

Нині, розповідає священик, майже все за винятком дверей відремонтували.

Фрагмент відремонтованої стіни

Однак 19 серпня нинішнього року під час обстрілу Чернігівського драмтеатру святиня постраждала знову.

«Це було на свято Преображення Господнього, – говорить священик. – Я вже посвятив плоди і зайшов у церкву. У цей час почувся гучний вибух. Люди почали вибігати на вулицю. Тоді я зрозумів, що у місті був «приліт». Від нашої церкви до драмтеатру відстань приблизно у півкілометра, але вибухова хвиля була такою сильною, що від неї тріснуло скло у вівтарній частині храму і посікло стіну».

Посічена обстрілом стіна

Отець Миколай розповідає, що всі священики були неабияк подивовані, коли уважніше придивилися до пошкодженого скла. Тріщина нагадує голуба.

Священник показує на пошкоджене вікно

А ще у церкві віднедавна лики святих з ікон почали проявлятися на стінах, на яких вони висять. Він припускає, що це добрий знак – до перемоги і миру.

Початок. Продовження можна переглянути тут.