Преподобного Іларiона Нового, ігумена Пелiкiтського (бл. 754). Преподобного Стефана Чудотворця, сповідника, ігумена Триглiйського (бл. 815). Преподобномученика Євстратiя Печерського, в Ближнiх печерах (1097)...
Ікона «Христос у потирі»
1737 р. Дерево, левкас, темпера, олія, сріблення. Волинь. Експонується у Музеї волинської ікони.
У середині – другій половині XVIII ст. у волинському іконописі з’являються нові сюжети на євхаристичну тему: «Христос – Виноградна Лоза», «Христос у потирі». Це було зумовлено зростаючим інтересом до страсних тем і знайомством іконописців із їхніми західноєвропейськими розробками.
В українському мистецтві зображення Христа у потирі (чаші для Причастя) бачимо на речах, що вживаються під час таїнства Євхаристії: воздýхах, (покрівцях), дискосах і обов’язково на жертовниках. У ХVІІ ст. цей сюжет з’являється у стінних розписах та книжковій графіці.
В іконописі зображення Спаса у потирі поряд з іншими сюжетами, що безпосередньо пов’язані з Його євхаристичною жертвою («Христос у виноградному точилі», «Христос – Виноградна Лоза»), набирають поширення з кінця ХVІІ ст.
Адже під час Богослужіння переміна (переосутнення) Святих Дарів відбувається у момент урочистого вимовляння слів: «І створи хліб цей чесним Тілом Христа Твого… А те, що в чаші цій, чесною Кров’ю Христа Твого…Перетворивши Духом Твоїм Святим».
Українські ієрархи замовляли ікони подібної тематики, аби додатково підкреслити євхаристичні моменти Божественної Літургії символічними зображеннями. У XVII–XVIII ст. євхаристична іконографія спиралася на художні прийоми, вироблені у західноєвропейському мистецтві. Проте наші майстри сприймали західні впливи, не копіюючи, а творчо переосмислюючи їх, дотримуючись визначальних засад українського сакрального мистецтва.
Саме так учинив волинський іконописець, працюючи над образом «Христос у потирі», що є винятковим твором за композиційною побудовою та алегоричним змістом. Поєднання мотивів, узятих із різних сюжетів, привнесення нових деталей, переосмислення сценпоствізантійської й західноєвропейської традицій, додало іконі місцевого колориту.
Центром композиції є зображення Христа у срібній чаші із зігнутими у ліктях, піднятими руками. Долоні розкриті – так іконописець показує рани Христа від цвяхів. Із чола Спасителя, Його очей, ран на руках та з-під ребра у чашу стікає кров. Потир символізує не тількичашу, що передав Своїм учням Христос під час Тайної вечері, а й легендарний Грааль – чашу, в яку було зібрано кров Ісуса на хресті. Справа від Христа іконописець зображає вазу з колосками пшениці як символ причастя хлібом, що знаменує Його тіло: «…Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі. І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається» (Мк. 4:22–24).
Півень – символ зречення Петром Христа. «І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене» (Мк. 14:30). Рука у крові – символ Юдиної зради. Меч – згадка про відсічення апостолом Петром вуха Малхові, рабу первосвященика, під час арешту Христа у Гефсиманії (Лк. 22:49–50, Ін. 18:10). Ліхтар та смолоскип – ілюстрація тексту Євангелія від Йоана «Отже, Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвящеників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю» (Ін. 18:3). Миска з глечиком може символізувати як омовіння Христом ніг апостолів під час Тайної вечері, так і вмивання рук Понтієм Пілатом. Терновий вінець – ним був увінчаний Христос заради приниження. Стовп – до нього був прив’язаний Ісус під час бичування. Різки, бич – ними воїни били Христа і знущалися з Нього. Закривавлена стопа символізує шлях Ісуса на Голгофу.
За західною традицією іконописець написав плат Вероніки. За церковними переказами, під час шестя Христа на Голгофу Вероніка подала свій плат Ісусу, щоб Він витер піт і кров на обличчі. Чудесним чином лик Спасителя відбився на платі.
Знаряддя страстей на хресті представлено цвяхами, молотком, списом і тростиною. Цвяхи утримували тіло на хресті. Молотком забивали цвяхи. Списом римський воїн пронизав бік розіп’ятого Ісуса. На тростині кріпилася губка, змочена в оцті, яку піднесли до вус Христа. Іконописець змалював також кліщі, якими виймали цвяхи з рук Ісуса, драбину, за допомогою якої знімали Його мертве тіло з хреста, гральні кості, якими воїни розігрували одяг Ісуса.
У верхній частині образа над Христом колись був напис: «Ядый Мою плоть, и пияй мою кров, во Мнѣ убо сей пребываетъ, въ нѐмьже и Азъ єсмъ» («Хто їсть Мою Плоть, і п’є Мою кров, в Мені перебуває і Я в ньому») – (Ін. 6:56), від якого, на жаль, залишилось тільки одне слово «Мою». Ікона має точну дату написання: «Року Божого 1737 місяця марта дня 26».
Образ «Христос у потирі» свідчить, що волинський майстер володів чудовим знанням євангельських сцен. Він уміло підкреслює жертовність Ісуса Христа, Його невимовні страждання та розкриває головний із догматів нашої віри – спокутну жертву Христа за рід людський.
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса